Гестозы беременных

ПІЗНІ ГЕСТОЗИ

Пізній гестоз являється синдромом поліорганної недостатності, що

розвивається внаслідок вагітності або загострюється в зв'язку з нею. Ця

патологія виникає в тих випадках, коли адаптаційні системи організму матері

не спроможні забеспечити потреби плода, який розвивається. Гестоз може

з'явитися у здорових вагітних - чисті гестози, а також при наявності у них

захворювань(нирок, печінки, серцево-судинної і ендокрінної систем) -

комбіноваці.

Поява гестозу в ранні строки (після 20 неділь) завжди повинно

насторожувати у відношенні комбінованої форми цієї яатології. Найбільш

часто гестози виникають на фоні захворювання нирок, гіпертонічної хвороби,

серцево-судинної патології, як правило, важко протікають.

В нашій крайні пізні гестози класифікуються на 4 клінічних форми:

водянку, нефропатію, прееклампсію і еклампсію.

Головні прояви цієї патології пов'язані із спазмом судин, підвищенням

проникності їх стінки, затримкою води і натрію в організмі з послідуючим

розвитком гіпоксії, різким розладом функції ЦНС, залоз внутрішньої

секреції, нирок, печінки і других органів, глибоким порушенням обміну

речовин.

Згідно літературним данним провідними факторами у виникненні пізніх

гестозів являються недостатній кровообіг, порушення газообміну і обміну

речовин в плаценті. Важливу роль належить спіральним артеріям матки,

частина яких в силу природженої або набутої недостатності залишаються

спазмованими, що супроводжуються ознаками ішемії і гіпоксії плаценти.

Порушуються рівновага між простацікліном і тромбоксаном.Зниження

синтезу простацікліна і підвищення тромбоксана в плаценті призводить до

генералізованого спазму судин з підвищенням периферичного опору в них, до

пошкодження ендотелія судин і посилення агрегації і адгезії тромбоцитів з

розвитком тромбоцітопенії,

а тажож до активації внутрішньосудинного звертання, відкладання фібріна в

термінальних відділах кровоносного "русла і послідуючим мІкроииркулярним

порушенням в органах.

Недостатня гемоперфузія через судини матки поглиб^ве ішемію і

гіпоксію тканних структур в ній з підвищеннйм викидом норадреналіна і

серотоніна, що також супроводжується периферійним спазмом судйню. В

середині мікросудин матки виразний стаз крові, агрегапія, адгеяія і

десименірованний мікротромбоз.

Сповільнення кровообігу у відділі обміну речовин

визивае гіпоксію ткайин 9 різким порушемням метаболізму. Підвищуеться

концентрапія недоокисленних метаболітів (лактата, пірувата), збільшуеться

кількість активних поліпептидів (гістаміна, ацетілхоліна, простагландинів),

що призводить до вазоділятації судин в матці. Але в умовах "сладжа"

утворені агрегати клітин крові не йроходять через розжирені судини, а сама

вазоділятація посилює неоднорідність судинних калібрів і стаз кройі.

Одночасно дія ацідозу, серотоніна, кінінів і, можливо, гістаміна різко

збільауе проникність капілярної стінки для рідини, електролітів і білків з

переходом їх в тканини. Втрата рідкої частини крові призводить до згущення

і підвищення її вязкості. Aгрегати еритроцитів накопичуються в

мікроциркуляторному руслі і виключаються із загального кровообігу,

розвивається синдром секвестрації крові(А.П.Зильбер, 1977, N/^^?^^^ й

соавт^ 1^^). Секвестрація крові в мікроциркуляторнему руслі матки викликає

гіповолемію в загальному колі кровообігу.

^^^іхляеваи976)^Г^М^Соловьораісиівавт.(1971)^В^Н.Серов і сяівавт.(1989)

відмічають.зниженйяОЩйа 30% від повального рівня.

Зниження ОЦК обумовлює перероаярйдІйейня об'ємів циркулюючої крові і в

других органах і системах. В першу чергу в процес втягуються

мікроциркуляторнІ русла нирок, печінки, гіпофіза і каротідні гломуси, так

як їх кровопостачання забезпечується

системами капілярів низького тиску, найбільш чутливо реагуючими на зміни

загальної ремодинаміки; мозок і міокард включаються в цю реак^ цію на більш

пізніх стадіях.

Внаслідок гіповолемі? і порушення мікроциркуляці? нирок подразнюються

клітини юкстамедулярного апарату з виділянням рені-на, останній активує

плазмйтичниЙ Ар-глобулін і утворюється ангіотензін^ який має сильну

вазоконетріктурну дію^

Порушення нирковр? мікрор^моциркуляці^ супроводжується зменшенням

клубочково^ фільтраці^^,затримкою ^рідини і токсичних поліпептидів) змінами

в паренхім^^ розвитком олігурі? ^ анурі?^

Зниження ефективності мікросудинно^о кровотожу печінки викликає

пригнічення білковосинтезуючо?^ дезінтоксикаційно? і сечовинообразуючо? ??

функцій^ Всі ці зміни в організмі матері викликають гіпотрофію і

гіпоксію плода. Зменшення інтенсивності мозговоТ. мікрогемоцирку-ляпі^

супроводжується гіпбксією і набряком мозку, а розвиток ДВС-^индрому в

органній і системній циркуляцій приводить до геморагічних, і ^ромботичних

ус^ладнень.

Таким чином,інтенсивн^істьмікрогемоцир^улят9рних порушень, визначають

тяжкість і прогноз пізнього гестозу для матері і

пглода, а також вибір засобів фармакологічно? терапі?^

ТЕРАПІЯ ПІЗНІХ ГЕСТОЗІВ (загальні положення)

Виходячи з патогенезу пізніх гестозів вагітних, терапія повинна бути

комплексною, проводитися з урахуванням переваги того чи іншого

сйндрому(гіпертензивний, рвфротичний, коагулопа-тичний, синдроми будомно?

^апруги набряку тканин, фетбплацен-тарн^ недостатності та інш.)^Лікування

повинно бути суворо регламентованним по годинах, при важких йогб ^ормах-

су^^сно з лікарями анестезІологами-реаніматологамй.

Дуже важливий лабораторииЙ контроль за ефективністю призначено? терарії і

внесенні при цьому необхідної корекції.

Для досягнення належних успіхів 'в лікуванні необхідно виконувати ряд

принципових положень:

1. Госпіталізація у відділення або палату інтенсивної терапі?^ яка

обладне^на всіма необідними засобами для надання в повному обсязі комплексу

лікувальних засобів) а також діагностииною апаратурою для повноцінного

контролю за функціонуванням життєво-важливих органів^

2. Раціональне харчуваннях

3. Створення лікувально-охоронного режиму-допомага^ попереджу-вати

продукцію вазбактивнихгамінів(норад^еналіна, ^реналін^-т . серотоніна)

поширенню вазоко^стрікці? і зберігає компенсаторні механізми адаптаці?.

4. Нормалізапія гемодинаміки:

а) ліквідація спазму периферичних судин та нормалізація матково-

плацентарного кровообіг^^ б) усунення артеріального гіпертонії^ в)

боротьба з гіповолеміею^ реологічними порушеннями^

5. Корекція порушень метаболізму: а) водн^електролітного обміну^ б)

білкового обміну^ в) кислотно-основного стану.

6.Нормалізація^ункці?дихально^"системи іЦНС. 7. Проведення антиоксидантної

терапій 8. Профілактика і лікування судомного синдрому. 9. Раціональне

родорозрішення. 10. Реабілітація хрорих п^сля родорсзр^шенн^.

Медикамеятожні р яр<щарати слід заетосовувати з урахуванням механізму ді^

та сумісності ^х.

Необхідно дотримуватися послідовності в лікуванні за патогенетичним

принципом і в залежності від ступення важкості ^ гестоза.

Терапію розпочинати із седативних препаратів^ знімання спазму

периферичних^ маткових і плацентарних судин, корекці? білкового

обміну. При цьому яосилюеться ефективністп ді? гіпотензивних і

діуретичних засобів інфузійної терапії(поліп-шуеться нирковий

кровообіг^ збільщується діурез)^ знімаються ризик перевантаження

судинного русла^ набряку легенів^ мозку< В другу чергу проводиться

гіпотейзивна терапія.

Після зняття спазми судин^ покращення клубочкової фільтра-пі?^ досягнення

гіпотензивного ефекту^ ліквідації гіповолемії призначаються діуретичні

засоби. Проводячи л^кувайня пізніх гестозІв необхідно усвідомити^ що ^фект

призначено? терапії наступах на стаді? пр^гестоза^ в інших випадках іноді

можна досягти ремісії, а 20% вагітних ^ гестозом не піддаються терапі ? і

захво^жвання невйийно прогресує. В таких випадках для збереження здоров^

жінки ^ попередження перінйтально? смертності доцільно провести термінове

родороз-рішення і дальніше лікування ^іеї патології.

Основні групи йрепар^тів^ що застосовуються дяй лікування пізніх гестозів

та їх фармакологічна характеристика^

Препарати^ впливаючі на центральну нервову систему. Наркотичні та снодійні

засоби:

Ф т о р о т а н- інгаляційний наркотик легко всмоктується із дихальних

івляхів і с^оро виводиться легенями $ незміненому виглядів лише невелика

частина препарата метаболі^уеться в організмі. Сві-домість виключається

через 1-2 хв. після початку дії парів фторо-тана. Після припинення подачі

фторотана через 3-5 хв^ хворі пробуджуються. Збудження спостерігається

рідко і несильно виражене. Осторожно потрібно й^го застосовувати у хворих з

порушенням ритму серця, при гіпотонії, органичних змінах в печінці.

Фторотан викликає релаксапію йатки і знижує її чутливість до препаратів, що

викликають її скорочення(алколоїди опориьї, окситоцин). Наркотик має

властивість пригнічувати симпатичні

ганглії і розширювати периферичні судини^

При наркозі фторотаном слід враховувати швидку зміну стадій наркоза.

Концентрація кисню в суміщі для інгаляцІ? повинна бути не нижче 50%<

Фторотан ири пізніх гестозах застосовується короткочасно з метою

попередження виникнення приступа еклампсії^ налагодженні внутрішньовенного

капельника^ піхвового огляду^ В таких випадках його можна подавати з

допомогою звичайно? маски для наркоза по 15-30 капель за хвилину.

З а к й с ь а з о т а - інгаляційний наркотик

застосовується при гестозах в основному з метою знеболювання родів методом

перерваної аутоаналгезії за допомогою спеціальних наркозних апаратів. Суміш

зажись азота і кисйю водаеться р співвідношенні 60-70^ ^40-30%. Закись

азота не викликає ускладнень і через 10-15 хвилин(яісля припинення подачі)

виводиться через дихальні шляхи^ ^

Б а р б і т у р а т й - гексенал, тіопентал - натрій мають снодійний та

наркотичний ефекти^ Застосовуються препарати для внутріжньовенн^го наркоза

1-2% ?х розчин^ який готуються перед введенням^ Вводять той чи другий

препарат повільно(1 мл.ві хв.)^ Наркотична дія^ після одноразового

введення, продовжуються ЗО хв. Препарати призначаються в комплексному

лі^ув^нні еклампсії, їх м^жна застосовувати внутрішньом^язово по ^ мл.1%

розчину через 4 години. ІТре^арати проходять через плацентарний бартер і

можуть визнати гіпоксію плода. При ускладненнях^ пов^язанних з^введен-ням

барбі^ур^тів(пригнІ^ення дихання^ пррушення серцевої дІяль-несті) показано

застосування бемегріда^^обова доза ^-1 г. Ф е н о б а р б і т а л -

володіє заспокійливим, снодійним, протисудомним ефектом. Застосовуетьеялри

лікуванні прееклампсії і еклайпсії внутрІшньовенно(його розчинна форма).

Разова доза 200 мг. Добова доза 500 мг.

Не б а р б і т у р о в і п р е п а р а т и - предіон(віадріл) ма^

снодійну і наркотичну властивості. Застосовують віадріл в розчинах різне?

концентрації(від 0^9% до 3%). Початкова доза для вводного наркозу складне

10-12 мг/кг, вводять розчин в вену через голку з широким діаметром із

ро^р^хунку 1 г. протягом 3-5 хв. Загальна доза від 0,5 до 3,5 г.

Наркотичний ефект віадрілу пі^ля одноразового введення продовжується

30-40 хв^ Краплинним введенням 0,5-1% розчину можна підтримувати

продовжений сон^ Розчин для інфекцій готують безпосередньо перед вживанням.

Розчинником можуть бути ізотонічні розчини глюкози, натрію хлоріду, 0,23%

новокаїну або вода для інфекцій.

Віадріл добре послаблює м^язи, не впливає суттєво на дихання і серцево-

судийну систему. Основним ускладненням віадрілу є подразнення вен, в

подальшому може розвинутися флебіт. Дия,попередження останнього^ перед

віаді-лом, необхідно ввести 0,25-0,^5% новока^на.

^ Н а р к о т й ч н і а н а л г е т й к и

П р о м е д о л- швидко всмоктується І справляє сильну аналь- гезуючу

дію при парентеральному введенні,. В зв'язку із зняттям болі має снодійний

ефект^ Чинить спазмолітичну дію на гладенькі №^язи внутрішніх органів,

разом з цим підвищує тонус і посилюю скорочення м'язів матки.

В акушерській практиці застосовується для< обезболювання і прискорення

родів, а також^в комплексному лікуванні пізніх гесто-зІв для посилення ді?

психотропних,' "наркотичних, спазмолітичних і гіпотензивних засобів. Разова

доза 0,04 г. Добова доза 0,16 г.

П с й х о т р о н н і з а с о б и :

Нойролоптнчпі препарати А м і н а з і н - основний представник нойролея^^в.

Седативна дія амін^зіна н^ організм обумовлена його впливом на ЦЗЙ.

При цьому величина седативного ефекта дозозалеткна. Це супроводжується

пригніченням умовних та руховозахисних рефлексів) зниженням рухової

активності) зменшенням тиску крові. Останнє пов'язано з наявністю у

препарата антиадренергичних властивостей(бло-куе центральні да периферичні

адренорецептори)^ Аміназін посилює дію снодійних) наркотиків^ аналгетиків)

місцевоанестезуючих речовин^

Для внутрішньовенного введення необхідну кількість аміназіну розводять

в 10-20 мл. 3% глюкози' ^бо ізотонічного розчину хлориду натрія, вводят

повільно(протягом 5 хв). Парентеральне введення аміназіна може викликати

р^зке падіння АТ) ортостатичний колапс. Вища разова доза -0,1 г. Добова

доза - 0)25 г

Д р о п е р і д о л - нейролептичний препарат із групи бутірофе^

нонів. Має альфа-адреноблокуючу, знеболюючу, протишокову, протиблювотну

ді], знижує артеріальний тиск^ викликає стан нейролеп-сі?^ Потенціє дію

гіпотензивних) знеболюючих) наркотичних препаратів) транквілізаторів.

Застосовують для купір^вання гіпертоничних кризів) станів збудження

внутрішньовенним струминним введенням із розрахунку ' 0)1 мг/кг(частіше- 2

мл/5 мг/ 0)25% розчину ). Дія препарата продовжується 3-4 години.

Дроперідол має властивість кумулювати) тому при повторному введенні(через 3-

4 год) доза складає 2/3 первин-но?) при наступних -(через 6)8 та 12 год)-

1/2 первинної.

Транквілізатори

С і б а з о н (діазепам) седуксен) реланіум) валіум). Ма^ заспокійливу дію

н^ центральну нервову систему) протисудомну активність) викликає помірну

м'язову релаксацію) снодійний ефект) потенцюе'дію аналгетиків і снодійних)

зменшує почуття страху) тривоги) напруги) галюцінацій^із організму

виділяється нирками. Проникає через плацентарний бар^ер^ тому застосування

його вагітним жінкам довший час не бажано(пригн^чує рухомість і

дихальний центр у плода).

Розчин седуксена не можна змішувати в одному шприиі з інши-^ ми

преЙ^^тами - може утрорюватись осад.

Вводиться внутрішньом^язо^о і внутрішньовенне по 10-20 мг (2-4 мл 0^5^

розвину) 2-4 рази на добу.

Максимальна добова доз^ 70 мг.

, ^р^с^^ч^^^. Седативне препарати

Препарати цієї групи посилюючи процеси гальмування або знижуючи процеси

збудження можуть р^гулюватч вплгв на центральну нерво-ву систему^ ^^"и

^оте^пюють дію с'оліи^их) ^'-'^лрет^ків і інших нейроттоопних засобів.

При лікуванні легких форм гестозів застосовуються препарати із коріння

валеріани^ пустирника^ бояришника) ревеня^ красавки, листя м^яти перечно^

трилистника водяного) шишок хмелю та інш. Для лікування важких форм

гестозів широко застосовується магнія сульфат. '

М а г н і я с у л ь ф а т- для парентерального введення випускається

в ампулах 20% або 23% розчин по 5) 10^ 20 мл. Препарат має багатогранну дію

на організм. При парентеральному введенні препарат заспокійливо впливає на

ЦНС. В залежності від дози спостерігається седативний^ снотворний^

наркотичний^ сечогінний, гіпотензивний^ протисудомний, спазмолітичний

ефекти, знижується внутрішньочерепний тиск.

Сульфат магнію має також курареподібну дію внаслідок пригнічення

нервово-м^язово? передачі(релаксує поперечнополосату мускулатуру). Препарат

знижує збудливість дихального центру, великі дози при парентеральному

введенні можуть викликати параліч дихання, пригнічувати скоротливу функцію

мускулатури матки,

Гіпотензивну дію магнію пов'язують з можливістю послаблення. судинне^

реакпі^ на пресорні речовини(ангіотензин III, норадрена-лін).

При легких і середніх ступенях важкості гестозу сульфат магнію

вводять внутрішньом^язово^ при важких формах-внутрішньо-венно.

Іони магнію проникають через плаценту і часто викликають гіпотонію

новонародженого) можуть призвести до пригнічення і зупинки дихання.

Дози препарату підбираються таким чином) щоб його концентрація в

сироватці крові укладала 6-8 ммоль/л. Порушення збудження в провідній

системі серця зустріяаються при концентрації 10-15 ммоль/л) концентрація

вище 15 ммоль/л може призвести до зупинки серця. '

Концентрація магнія в сироватці від 12 до 15 ммоль/л супроводжується

депресією дихання.

Тому при застосуванні сульфата магнія необхідно контролювати частоту

серцебиття) дихання(не менше 14-16 за хв.)) вира-женість колінних

рефлексів.

Сульфат магнію виводиться з організму в основному через нирки) тому

його можна застосовувати при достатній функції їх. При випадковому

передозуванні хвору необхідно і^ітубумми і пере-

водити на^^^ ^^^^^^^^. Антагоністом магнію е препарати кальцію 10%

10 мл в вену. ,

В повсякденній практиці доза сульфата магнія визначується початковим

рівнем середнього артеріального тиску(САТ), вагою тіла вагітної і

індивідуальною чутливістю до препарата.

Середній артеріальний тиск. САТ== АТ сист. + 2АТ діаст.

З В нормі САТ 90-100 мм рт. ст.

В практичному відношенні можна притримуватися наступних принципів

підбору доз^ і швидкості введення сульфата магнія в залежності від

початкового рівня САТ: ^

^^"Г від ІІР до 120 мм рт.ст.-1,8 г/год(30 мл 25% розчину або 7,5 г сухої

речовини в 400 мл реополіглюкіну);

С^/ від 121 до 130 мм рт.ст. - 2^5 г/год(40 мл 23% розчину або 10 г сухої

речовини в 400 мл реополіглюкіну); ^^Т^вище 130 мм рт. ст^ - 3^2 г/год(50

мл 23% розчину або 12,5 г сухо? речовини в 400 мл реополіглюкіну).

При САТ від 100 до 110 мм рт ст. можливе призначення магне-зійно? терапій в

залежності від йаги тіла: до 90 кг- С^04 г/кг/год.

Частіше застосовують початкову дозу сульфата магнія: 4 г розчиненого в

150-200 мл реополіглюкіну і краплинне вводять протягом 3-4 год під

контролем зниження АТ з.наступним введенням кожну годину по 1 г, або 5 г

кожні 4 години(не під час родів).

Периферичні вазоділататори

Це група препаратів^ що впливають на найдістальніші відділи судинної

системи(артеріоли і венули). До них відносяться безпосередньо периферичні

вазоділататори^ натрія нітропрусид^ апресін), а також антиангінальні

засоби^ що мають судиннорозширюю-чу дію - органічні нітрати(нітрогліцерін,

нітросорбід), молсідо-мін. Нітрати, молсідомін мають більший вплив на

венули, натрія нітропрусід - на артеріоли і час^ово на вени, апресім

переважно на резистентні артеріальні судини.

Всі перечислені засоби повинні застосовуватись під суворим контролем

гемодинаміки і спостереженні доз. Вони можуть різко знизити системний

артеріальний тиск^ викликати колапс, погіршити кровозабезпечення серця.

Н а т р і я н і т р о п р у с й д(наніпрус, ^іпрід). Препарат вводять

внутрішньовенне краплинне. Розчин готують безпосередньо перед

застосуванням. Вміст одніе? ампули(25 або 50 мг) розчиняють в 5 мл

ізотоничного розчину глюкози і переносять в крапельницю(500 або 250 мл 5%

глюкози). Враховуючи нестійкість препарата флакон з розчином покривають

чорною світлозахисною плівкою. Швидкість інфузії контролюється показаниками

АТ із роз-

рахунку 0,5-5 мкг/кг. При передозуванні препарата можливе виникнення різкої

гіпотензія тахікардії, блювоти, головокружіння. В таких випадках слід

зменшити швидкість введення препарата.

Антидотами нітропрусиду є метгемоглобін- утворюючі препа-

рати(метиленова синька, натрія тіосульфат). А п р е с і н(гідралазін).

Препарат безпосередньо знімає спазм м'язів артеріол, тому основною

його особливістю являється зменшення опору периферій- ' них резистентних

судин(артеріол) і викликає зниження артеріального тиску, зменшує нагрузку

на міокард, посилює серцевчй викид, а також посилює плацентарний,

церебральний і нирковий кровообіг.

Добре його використовувати, як доповнення до магнзіальної терапії. 40

мг препарата розводять в 100 мл ізотоничного розчину натрія хлрріду і

вводять із швидкістю 5 мг/год. Для досягнення мети цю дозу

кожні ЗО хв. поки величина діастолич-ного тиску не стане ІОС мм рт.ст.

Апресін починає діяти через ЗО хв^, максимальна тривалість-дії 3-4

год.

Побічне ефекти: головна біль) тахікардія, головокружіння, біль в

ділянці серця, блювота.

П е р л і н г а н і т (Нітрогліцерин для внутрішньовенного введення).

Вводиться 0,01% розчину крапельне. Для цього 10 мл препарата розводять в 90

мл фізіологічного натрія хлориду. Швидкість введення 25 мкг/хв піц

контролем артеріального тиску, повільно збільшуючи швидкість інфузії, яка

не повинна перевищувати 200 мкг/хв.

Слід враховувати, що перевищення оптимальних доз перлін-ганіта і других

нітратів може визвати порушення ритму і провідності серця, колаптоїдний

стан^

М о л с і д о м і н (сіднофарм) в таблетках. Препарат має антиангінальний

вплив. Ефект пов'язаний з периферичною венодиля-туючою дією, збільшенням

ємкості венозної системи і зменшенням венозного припливу до серця. Під

впливом препарата знижується тиск в легеневій артерії^ зменшується

наповнення лівого шлуночка і напруга стінки міокарду. Препарат покращує

коллатеральний кровообіг і зменшує агрегапію тромбоцитів.

Молсідомін застосовується сублінгвально по 0,002 г три рази на добу.

Спазмолітичні засоби різних груп

П а п а в е р і н - алкалоїд, що знаходиться в опії. Виготовляєте ся

також синтетичним шляхом. Являється міотропним спазмолітичним засобом. Він

знижує тонус і зменшує скоротливу діяльність гладеньких м'язів і в зв'язку

з цим має судинорозшируючу і спазмолітичну дію.

Для лікування гестозів вводиться в м^язи або в вену. Для

внутрішньовенного введення 2 мл 2% розчину папаверіна розчиняють в 10-20 мл

натрія хлорида 0,9% і повільно вводять. При перевищенні дози або при

швидкому його введенні може виникнути аритмія, часткова або повна

атріовентрикулярна блокада.

Разова доза - 0,1 г. Добова доза - 0,3 г.

Н о - ш п а - по фармакологічній дії препарат близький до папаверіна,

але має дещо більш сильну і продовжену спазмолітичну активність.

Для лікування даної патологів застосовується по 2-4 мл 2% розчину в

м^язи або в вену 2-3 рази на добу.

Д і б а з о л- проявляє судиннорозшируючу, спазмолітичну активність, в

деякій мірі знижує тонус і розширує^ мозкові судини. Вводиться дібазол у

вигляді 1% або 0,3% розчину внутрішньом^язово

внутрішньвенно по 426 мл 2-3 рази на добу.

Е у ф і л і н-посдаблюе м^язи бронхів^ знижує опір кровоносних судин^

розширює коронарні судини серця, знижує тиск в системі легеневої системи,

підвищує нирковий кровообіг, підвищує діурез пов'язаний,із зниженням

канальцево? реабсорбції. Викликає збільшення о мегіою води^ елйтролітів,

особливо іонів натрія і хлорй. Препарат стимулює скорочення серця, при

цьому підвищує потребу міокарда в кисні.

Застосовується в основному для внутрішньовенного повільного введення

2,4% його розчин по 10 мл, які завч^с^о розводять' в ІО-2О мл ізотонічного

розчину натрія хлорида. При появі серцебиття, тошноти швидкість введення

зменшують.

Протипоказанням для застосування еуфіліну є коронарна недостатність і

порушення серцевого ритму, виражена тахікардія. Разова доза - 0,25 г Добова

доза - 0,5 г.

П\^ н т о к с і ф е л і н (т^р^нтал). Пр^явля^ судиннорозши-рюю^ дію^

покращує поо^ачан^гкис^р ткани^а^\заторможуе агре-гапію^ромб^итів і зме^уе

згущення^^бві. \^

Внут^ішньо^ннр^водят^ 0,1 г ^1 а^рула) в 250^500 мл 5% , глюкози ао^

і^^^чного ро^чи^унатрія хлориду. Добова^д^за -0,^0,3 г.^

Г а н г л е р о н - має холінолітичну, спазмолітичну і місце-воанестезуючу

властивість. Застосовується для внутрішньом'язо-вого, підшкірного і

внутрішньовенного введення у вигляді 1,5% розчину по 2 мл. Разова доза -

0,06 г(4 мл). Добова, доза - 0,18(12 мл).

К у р а н т і л(діпірідамол). Крім коронаророзширюючої дії препарат зменшує

периферичний опір і помірно знижує артеріальний тиск. Важливою особливістю

курантіла е його властивість термозити агрегацію тромбоцитів і

попереджувати утворення тромбів в судинах. Застосовується також для

поліпшення маткове-плапентарного кровообігу. 2 мл. препарата розводять в

200 мл 5% розчину глюкози або реополіглюкіну і вводять краплинне в вену.

Н о в о к а У н - місцевий анестетик.

Застосовується для лікування гестозів з метою зняття спазма

периферичних судин і покращення мікроциркуляції у вигляді глюкозо-

новокаїнової суміші:- глюкоза 20% 150 мл + новокаїн 0^25% 150 мл в вену

повільно краплинне^ 8 ОД інсуліна(після опреділен-чя чутливості організма

на новокаїн).

Гіпотензивні засоби

Механізм дії різних груп антигіпертензивних препаратів визначається їх

впливом на різні відділи регуляпії судинного тонуса.

Вище були охаражтеризовані фармакологічні засоби^ які крім основних^

мають гіпотензивні властивості(див.нейротропні, седативні^ периферичні

вазоділататори та спазмолітичні препарати різних груп)^

З а с о б и^ впливаючі на судинорухІвні(вазомоторні) пентри головного

мозку. К л о Ф е л і н (гемітон катапресан).

Препарат стимулює а? - адренорецептори судиннорухівних центрів^ зменшує

потік симпатичних імпульсів із ЦНС і знижує звільнення норадреналіна із

нервових закінчень. В зв'язку з цим клофелін має гіпонзивну дію^ остання

супроводжується зниженням серцевого жикиду і зменшенням периферичного опору

судин^ в тому числі і судин нирок. Препарат має також седативну дію)

пов'язану із впливом на ретикулярну формацію стовбура мозку.

Для внутрішньовенного введення 0^5-1 мл 0^01% клофеліна розводять в 10-20

мл ізотоничного розчину хлорида натрія і вводять повільно на протязі 3-5

хв. Гіпотензивна дія розвивається через 3-5 хв. і продовжується 4-8 год.

Різка відміна препарата може призвести до підвищення артеріального тиску<

Разова доза - (0)05-0^15 мг) 0^5-1,5 мл 0,01% розчину. Добова доза

максимальна - 1,2-1,5 мг(6-8 мл)^ . . М е т і л д о ф а^(допегіт,

альдомет), подібно клофеліну тормозить симпатичну імпульсацію і викликає,

зниження артеріального тиску. Гіпотензія супроводжується уповільненням

серцевих скоро-чжнь, зменшенням серцевого викиду і периферичного опору^

Орто-статичної гіпотонії ^спостерігається. У більшості викликає седативний

ефект. З організму виділяється нирками, сеча при стоянні набуває темного

кольору^ Препарат проникає в материнське молоко. Максимальна добова доза -

3 г(таблетки по 0,25).

Гангліоблокуючі препарати^

Гайгліоблокатори мають властивість блокувати Н-холінорепеп-тори

вегетативних вузлів і в зв'язку з цим тормозять передачу нервового

збудження з прегангліонарних на постгангліонарні волокна вегетативних

нервів. При цьому настає зниження артеріального тиску, що пов'язано із

зменшенням надходження судиннозвужуючих імпульсів до судин і розширенням

периферичного судинного русла ( в першу чергу артеріол).

Гангліоблокуючі препарату застосовуються для купірування гіпертоничних

кризів.^спазмів периферичних судин, при важких формах гестозів, набряках

легенів та мозку.

Найчастіше в акушерській практиці застосовуються гангліо-блокатори

коротко^(арфонйд, імехін) та середньої продовженності дії (пентамін,

бензогексоній^ гігроній) з метою контрольованої гіпотонії. Застосування

гангліоблокаторів при пізніх гестозах вимага^-

надзвичайної обережності. На фоні гіповолемі^ що має місце при гестозах)

проведення гангліплегі^ може призвести до невідповідності судинного русла

ОЦК з подальшим зниженням інтенсивності гемоперфузі^ і поглибленням

важкості метаболічних порушень в організмі матері і плода.

Допустимо призначення гангліоблокаторів в кінці першого^ під час

другого і в післяродовий періоди^ а під час вагітності призначення цих

препаратів необхідно обмежити.

На початку лікування рекомендується перевірити реакцію хвороб на малі

дози препарата) вводять половину середньої дози і слідкують за ефективністю

дії.

Слід зазначити^ що при застосуванні гангліоблокаторів хворі .дуже

чутливі до крововтрати.

Основні побічні впливи цих препаратів:ортостатична гіпотензія,

тахікардія, атонія кишечника і сечового міхура.

П е н т а м і н. Застосовується для контрольовано^ гіпотоні?, а також пр

набряку мозку чи легенів. В вену повільно вводять С,2-С,5 мл 5% розчину

розведеного ^ 20 мл 5% глюкози, або фізіологічного розчину, при

необхідності дозу препарату підвищують до 1,5-2 мл 2-3 рази на добу. В

м^язи можна вводити 0,5-2 мл.

Допільно препарат титрувати, для цього 1 мл пентаміну розчинити в 9 мл

фізіологічного розчину і по показанням вводити кожну годину в вену або в

м'язи.

Вища разова доза - 0..15 г(3 мл 5% розчину) Добова доза - 0,45(9 мл 5%

розчину).

Б е н з о г е к с о н і й. Також використовується для керо-ваної гіпотонії,

має сильну ганЯіоблокуючу активність. Застосовується для внутрішньовенних і

внутрішньом^язових введень. При повторному застосуванні препарата реакція

на нього поступово зменшується, що потребує збільшення дози. Тому

рекомендується починати лікування з найменших доз,які дають необхідний

ефект, а потім збільшувати дозу. Його можна вводити повторно по 3-4

ін^єкці? в день. Разова доза-0^75 г. Добова доза - 0.3 г.

І м е х і н. Гангліоблокатор короткої дії^ Для контрольованої

гіпотонії застосовують внутрішньовенне введення 0^01% його розчину. Для

нього розводять 1 мл 1^ розчину в 100 мл ізотонічного хлориду натрія або

глюкози: вводять із швидкістю 90 крапель за хвилину, контролюючи

артеріальний тиск. При досягненні необхідного ефекту Кількість крапель

значно зменшують.

Після припинення введення розчину імехіну артеріальний тиск відновлюється

через 4-15 хвидин. Препарат можна вводити одноразово 5-10 мл 0,1^ розчину^

потім перейти на крапельне введення. А р ф о н а д.

С й м п а т о л і т и ч н і засоби^ блокуючі пресинаптичні

закінчення адренергічних нейронів.

Р е з е р п і н (рауседіл). Алкалоїд раувольфій заспокійли-рс рпливає

на гентральну нервову систему) також ма^ гіпотензивну рл^ст^сть. Гіпотензія

розвиваються повільне^ під його впли^'м зменшується вміст нсгадгеналі^^^

лоф^міна і с^''^то^іна " ЦНС. Збільшується нирковий кровообіг^ посилюється

клубочкова фільтрація, Сприяє розвиткові брадікардії. Застосовується як в

середину^ так і парантерально. Разова доза - 0^002 г(2 мг) Добова доза -

0^01 г(10 мг).

Резерпін входить до складу препаратів^ що також застосовуються для

лікування гестозів:

а д е л ь ф а н - таблетки) до складу входить резерпін 0^0001 г і

дігідролазін 0,01 г,

к р і с т е п і н - драже(0^1 мг резррпіна , 0,5 мг дігідро-

ергокрістіна, 5 мг діуретика клопаміда), т р і р е з і д - (резерпіна 0,1

мг,, апресіна 10 мг, гідро-хлортіазіда 10 мг).

В- Адреноблокатори

А н а п р й л і н(обзідан, індерал).

Послаблюючи вплив симпатичної імпульсації на В-адреноблокатори серця,

анаприлін зменшує силу і частоту серпевих скорочень, блокує позитивний

хроно- і інотропиий ефект катехоламінів. Артеріальний тиск під впливом

анапридіна знижується. Гіпотензивну дія препарати посілює-ться р сполученні

з другими препаратами: резерпіном, апресіном, діуретиками. Анаприлін

підвищує скоротливу активність м'язів матки.

Препарат не можна застосовувати в сполученні з верапамілом ' (можливі

колапс, асістолія).

Застосовується в середину по 0,01 і 0,04 г(10 і 40 мг), внутрішньовенне по

115 мл 0,1% розчину(115 мг в ампулі).

А-Адреноблокатори

П і р о к с а н. Впливає на периферичні і центральні адрено-реактивні

системи. Застосовується для зниження артеріального тиску^ психічної напруги

при різних проявах діенцефально? пато-логії симпатико-адреналового типу^

Препарат має помірну седативну дію. Призначають в середину^ підшкірне і в

м^язи. Парантерально вводять по 1 мл 1% розчина 1-3 рази в день. П р а з о

з і н(адверзутен).

Препарат виборне впливає на судинні а^==адренорецептори. Внаслідок

нього празозін блокує судинозвужуючу дію медіатора (норадреналіна) без

впливу на другі сторони його активності.

Характерною його дією головним чином периферична вазоділя-тапія. Він

виявляє одночасно артеріо-і венорозширюючу дію, в зв'язку з цим зменшує

притік крові до серця і зменшує периферичний опір. Знижує агрегацію

еритроцитів. Застосовується невеликими курсами(таблетками по 1 мг і 5 мг).

К е т а н с е р і н - помірний а-адреноблокатор. Блокує т^^^-різні ефекти

серот^на(спазмог^нний вплив на м'язи судин^ на-агрегацію тромбоцитів).

Викликає розширення кровоносний судин І ма^ гіпотензивну дію. Застосовують

в середину по 20-40 мг, в м^язи 10 мг(2 мл 0,5) розчину, в-в 10-30 мг(2-6

мл).

Антагоністи іонів: кальцію.

Препарати цієї групи послаблюють м'язові волокна і зменшують опір в

коронарних і периферичних судинах. Тому поряд з покращенням коронарного

кровообігу і постачання серця киснем, розширюють периферійні судини і

знижують системний артеріальний тиск.

Ефект антагоністів кальцію розвивається поступово і діють вони довго.

Препарати цієї групи тормозять скоротливу активність матки.

В е р а п а м і л (ізоптін, фіноптін). Препарат в акушерстві можна

застосовувати як антигіпертензивний засіб, але його частіше

призначають при тахікардії, що має місце при пізніх гестозах, або як

наслідок магнезіальне? терапій. Вводять краплинне в вену 2-4.мл 0^25%

розчину(5-10 мг).

Ф е ні г і д і н (корінфар^ ніфеді^іп)- сильний вазоділя-тор.

Застосовується як антиангінальний і антигіпертензивний засіб. Препарат

сильніше чим верапаміл) знижує діастолічний артеріальний тиск. Призначають

в середину по 0,01-0^02 г 3 рази в день) для прискорення дії (під язик).

Механізм дії полягає в його спроможності інгібірувати проникнення

позаклітинного кальція через мембрану. Це попереджує рощеп-плення АТФ^ з

яким пов'язано утворення енергії^ необхідної для скорочення гладеньких

м'язів.

Наслідком нього являється системна вазоділятапія і відповідно зниження

артеріального тиску. Не сприяє затримці натрія, не збільшується об^єм

циркулюючої плазми^ Препарат сильніше ніж верапаміл знижує діастоличний

тиск. Призначають ніфедіпін в таблетках по С^ОІ-С^ОЗ г(10-30 мг) 3-4

рази.на добу для прискорення дії (під язик) Тривалість дії 3-4 години.

Засоби впливаючі на рентн-ангіотензінову систему

Антагоністи ангіотензіна-ІІ блокують ангіотензивні рецептори або

інгібірують ангіотензін-конвертіруючий фермент^ який сприяє перетворення

ангіотензіна-І в ангіотензін-ІІ.

К а п т о п р і л (капотен)- блокатор ангіотензін-конвертірую-чого

фермента. Призводить до розширення периферичних(головним чином

резистентних) судин, зниженню артеріального тиску^ зменшення перед - 1

післянагрузки на міокард, покращення кровообігу в малому крузі і функцій

дихання, зниження опору ниркових судин і покращення кровообігу в них.

Рекомендується призначати каптопріл з нітратами при резистентності

судин до останніх.

При високому артеріальному тискові для прискорено? ді? препарат

призначається сублінгвально 25-50 мг. Добова доза 75-100 мг.

А н а л а п р і л (енап) - також інгібітор ангіотензін-конверті

рующого ферментах Застосовується в середину по 10-20 мг одноразово ( в

день) Добова доза не повинна перевищувати 40 мг.

Діуретичні засоби

Призначення їх для літування гестозів повинно проводитися за суровими

показаннями. Необхідно контролювати кониєнтрапійну і видільну функцію

нирок^ наявність симптомів перегрузки правих відділів серця) рівень ЦВТ,

величину відношення осмоляльності сечі до осмоляльності плазми,

кліренсових показників, креати-нину, сечовини.

В протилежному випадку збільшуються гіповолемія, погіршується стан

плода.

Сучасні діуретичні препарати ділять на 3 основні групи: а)

салуретики(гіпотіазід, фуросемід, урегіт) ; б) калійзберігачі ( тріамтерен,

альдактон(верошпірон)^ в) осмотичні діуретики(манніт, мочевина).

Найбільш сильними салуретиками являються так названі петлеві

діуретики. До них відносяться фуросемід, етакрінова кислота і буфенокс.

Вони діють на протязі висхідного відділу петлі нефрона(петлі Генле) і різко

пригнічують реабсорбцію іонів хлора і натрія, посилюють виділення іонів

калія.

Для зменшення стимуляції ренін-ангіотензіново? системи рекомендується

комбінірувати^тіазіди з в-андреноблокаторами (анапрелін).

Д і х л о т і азі д(гіпотіазід). Призначається препарат в середину по

0,025-0,05 г(1-2 таблетки в день під час їжі або після неї, протягом 3-5-7

днів підряд, потім робиться перерва на 3-4 дні) і знову повторюється курс.

Одночасно призначаються препарати калія(панангін, калія хлорід,

аспаркам). Середня доза препарата - 50 мг на добу.

Ф у р о с е м і д (лазікс) - також салуретик із групи швидкодіючих та

найбільш сильних діуретиків.

Діуретичний ефект пов'язаний з порушенням реабсорбції натрія^ хлора і

калія. Після внутрішньовенного введення ефект наступає через декілька

хвилин, тривалість ці^ після одноразового примі-нення продовжується

протягом 1,5-3 год.

Препарат ефективний при нирковій недостатності, гіпертензії, знімає спазм

перифиричних судин, не знижує клубочкову фільтрацію. Показання для

призначення лазікса в лікуванні гестозів:

- генералізовані набряки,

- діастоличний тиск 120 і більше,

- гостра лівошлункова недостатність,

- набряки легенів і мозку, Середня добова доза -60-120 мг.

Осмотичні діуретики

М а н н і т (маннітол) - леофівізірована маса світло-жовтого кольору.

Розчиняється в воді, дуже легко в гарячій.

Гіпертонічні розчини манніта викликають сильну діуретичну дію. Ефект

обумовлений підвищенням осмотичного тиску плазми і зниженням реарбсорбції

води. Препарат не діє на клубочкову фільтрацію, виводить з організму натрій

і суттєво не діє на виведення калію.

Застосовують у вигляді 10-15-20% розчину при збереженні фільтраційної

здатності нирок:

- для посилення діурезу,

- для зниження внутрішньочерепного тиску,

- для зменшення набряку мозку,

- при гострій нирковій або нирково-печінковій недостатності.

Протипоказання: важка недостатність кровообігу, АТ 170 і вище мм рт.ст.

Розчин готують перед застосуванням, препарат повинен бути безбарвним і без

запаху, розчинником можуть бути вода для ін'єкцій або 5% глюкоза. З

профілактичною метою доза препарата складає 0,5г/кг,

з лікувальною 1-1^5 г/кг. Добова доза не повинна перевищувати 140-180 г.

При застосуванні манніта на фоні олігурії необхідно провести

маннітоловий тест(ввести 10 мл 20% розчину препарата на протязі 10-15 хв).

Якщо через годину виділиться сечі більше ЗО мл^ то інфузію доцільно

продовжувати.

М о ч е в и н а ( карбамід) - діуретичний ефект пов^язаний з дією цілих

молекул мочевини^ в організмі вони не піддаються обмінним процесам і

фільтруються у великій кількості 50-60% через клубочки без зворотнього

всмоктування. Високий осмотичний тиск в канальцях визиває сильний

діуретичний ефект.

Показання для застосування:

- попередження і зменшення набряку мозку,

- зменшення набряку легенів.

Використовують 30% розчин: який готують на 10% глюкозі. Розчинення

проходить з поглинанням тепла(розчин охолоджується). Тому його видержують

поки температура розчину не досягне кімнат-ної.

Вводять розчин із швидкістю 40-60-80 крапель в хвилину. Загальна доза

0,5-1,5 г(в середньому 1 г) мочевини на 1 кг ваги тіла. Ефект заявляється

через 15-30 хв. досягає максимума через 1-1,5 год і продовжується 5-6 год і

більше. При необхідності можна вводити повторно через 12-24 год.

Екстракти і настої із рослин, що мають сечогінний і антиазотемічний ефекти,

З цією метою застосовуються плоди ялівця^можжевельник), трава хвоща

польового, листя брусники, бруньки березові та інш. В аптечній мережі є

сечогінні збори №1, №2.

Засоби, регулятори м^тя^пл^^^м^ проп^^^^.

Кислота аскорбінова(вітамін С). Приймає участь в регуляцій окисно-відновних

процесів, вуглеводного обміну, звертанні крові,

регенерацій тканин, утворенні стероїдних гормонів. Добова доза - 1- 3 мл 5%

розчину^ парантерально. К о к а р б о к с і л а з а- кофермент, що

утворюється із тійміна в процесі його перетворення в організмі.

Біологічні властивості кокарбоксилази повністю не співпадають з

властивостями тіаміна і для лікування гіпо- і авітаміноза В^ кокарбоксилазу

не застосовують. Препарат покращує вуглеводний обмін, тому він

застосовується, як компонент комплексної терапій. Вводиться в м^язи, в

вену. Добова доза - 0,05-0,1 г(50-100 мг).

Т о к о ф е р о л а а п е т а т (вітамін Е) - природний

антиоксидант). Захищає різні речовини від окисних змін. Бере участь в

синтезі білків, проліферації клітин, у тканинному диханні та в інших

важливих процессах клітинного метаболізма. Застосовують препарат в середину

і внутрішньом^язово. Добова доза -100-200 мг.

Ф о л і є в а к й с л о т а (вітамін В).

Разом з вітаміном В^^ стимулює ерітропоез, приймає участь в синтезі

амінокислот, нуклеїнових кислот, пуринів^ в обміні холіна. Призначають в

середину по О.ООІг- 3-4 рази на день.

Г л у т а м і н о в а к й с л о т а (амінокислота). Приймає участь

в азотистому обміні речовин, сприяє знешкодженню аміака, синтезу

ацетилхоліна і аденозінтрифосфорно^ кислоти, переносу іонів калія.

Призначають в таблетках по 0,25 за 15-20 хв. до прийняття їжі.

Е с е н ц і а л е - комплексний препарат до складу якого входять

фосфоліпіди, вітаміни В^, В^р, нікотінамід, пантотенова кислота. Препарат

покрашує функцію печінки, підвищує активність амінотрансфераз, поліпшує

мікроциркуляцію.

Застосовується в середину у вигляді капсул по 2 капсули З рази в день. В

вену(в розчині глюкози) по 10 мл в день.

С і р е п а р - до його складу входить ціанкоболамін 10 мкг)

вуглеводи, амінокислоти, пуріни.

Застосовується з метою покращення функцій печінки. Перед його

введенням необхідно провірити чутливість організма, для цього слід 0,1-0,2

мл ввести в м^язи^ При відсутності реакці? допускається його застосування.

Вводити в м^язи або в вену по 2-3 мл один раз на добу.

Специфічні антидоти

У н і т і о л - призначається для лікування гестозів з метою

детоксікапії організмах Вводиться в/в, в м^язи по 5-10 мл 5% розчину кожний

день або через день^

Г л ю к о з а - При веденні в вену гіпертоничних розчинів глюкози

підвищується осмотичний тиск крові, рідина відтікає із тканин в судинне

русло, підвищується процеси обміну речовин, покращується антитоксична

функція печінки, підвищується діурез, при згортанні глюкози в тканинах

виділяється значна кількість енергій, яка необхідна для здійснення функцій

організма.

Застосовують 10-20% розчини глюкози по 250-300 мл на добу, бажано в

розчин додавати аскорбінову кислоту^ Для кращого засвоєння глюкози

рекомендується вводити інсулін із розрахунку І одиниця на 4-5 гр сухо?

глюкози.

Г і п а р і н - антикоагулянт прямої дії, інгібітор звертання крові.

Виробляється в організмі людини ^^щр^рмм базофільними (тучними) клітинами.

Разом з фібрінолізіном входить до складу фізіологічної протизвертаючої

системи крові. Безпосередньо має вплив на фактори звертання, що знаходяться

в крові(ХП, XI, X, УП, 11)^ має антитромботичну і антигрегаційну дії.

Крім цього гепарін приймає участь у формуванні імунологічних реакцій, має

гіпотензивну дію, блокує токсичні основи, приймає участь в метаболізмі

ліпідів і багатьох гормонів, впливає на властивості клітинних мембран,

сприяє постачанню тканинам кисню.

Вплив гепаріна контролюється часом звертання крові.

Антагоністом гепаріна являється протамін сульфат. Розчин гепаріна для

ін^екпій випускається з активністю 5000^ 10000^ 2000 ОД в 1 мл.

Застосовується по 5000 ОД в вену краплинне на реополіглюкіні^ чи плазмі^ ^^

Т р е н т а л - пентоксіфілін. Розширює судини, сприяє покращенню

постачання тканинам кисню^ тормозить агрегацію тромбо-питів і зменшує

згущення крові.

Застосовується для покращення матково-плапентарного кровообігу.

Призначається в середину, в вену. Для внутрішньовенного крапея^ме^о

введення 0,1 г(1 ампула) розчиняють в 250-500 мл ізотонічного розчину

натрія хлоріда або в 5% глюкозі.

Плазмозамінюючі розчини

Р е о п о л і г л ю к і н- низькомолекулярний декстран. Зменшує агрегацію

форменних елементів крові, сприяє переміщенню рідини з тканин в кров'яне

русло. В зв'язку з цим зменшується в'язкість крові, відновлюється кровообіг

в дрібних капілярах, має дезінтоксикапійний ефект. З організма виводиться

нирками в першу добу біля 70%. Добова доза не більше 400-500 мл. Р е о г л

ю м а н - до його складу входить 10% розчин декстрана, 5% манніт 1^^^9%

натрія хяорид.

Препарат має поліфункпіональні властивості^ зменшує в'язкість крові,

сприяє відновленню кровообігу в дрібних капілярах, знижує агрегацію

формених елементів крові, викликає дезінтоксикаційну осмодіуретичну і

гемодинамічну дії.

Вводять реоглюман в вену крапельне, починаючи з 5-10 крапель зя

хвилину на протязі 10-15 хв з перервами на 2-3 хвилини. При відсутності

побічних ефектів кількість крапель збільшують.

Добова доза - 400-500 мл.

Г е м о д е з - водно-соляний розчин, до складу якого входять 6%

низькомолекулярний магнія, хлора.

Препарат посилює нирковий кровообіг, підвищує клубочкову фільтрацію і

збільшує діурез.

На сучасному етапі гемодез для лікування гестозів (особливо важких його

форм) застосовується рідко, не більше 400 мл на добу.