Шпора: Внешнеэкономическая деятельность Украины

перелік програмних питань

1. Концепція розвитку зовнішньоекономічної політики України.

2. Суть і принципи ЗЕД в Україні.

3. Суб'єкти ЗЕД.

4. Право на здійснення ЗЕД.

5. Економічні передумови виходу суб‘єктів ЗЕД на зовнішній ринок.

6. Основні види ЗЕД і форми їх реалізації.

7. Мета та засоби регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні.

8. Правові режими для іноземних суб'єктів господарської діяльності.

9. Органи державного і місцевого регулювання ЗЕД та їх компетенція.

10. Недержавне регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

11. Суб'єкти і методи регулювання ЗЕД.

12. Товарні, фондові, валютні біржі як регулятори ЗЕД. Біржова торгівля

товарами в Україні та її можливість для розробки стратегії виходу на

зовнішній ринок.

13. Міжнародні аукціони і торги, їх організація і проведення. Організація і

проведення міжнародних торгів /тендерів/ в Україні.

14. Торговельно-промислова палата, асоціації та інші організації

координаційного типу, їх роль в регулюванні ЗЕД.

15. Зміст і мета маркетингу в ЗЕД, його особливості, значення і задачі.

16. Маркетингове дослідження зовнішнього ринку, його структура і зміст.

Інформаційна база маркетингових досліджень зовнішнього ринку.

17. Поняття товарного ринку, товару, конкурентоспроможності з точки зору

експортних і імпортних можливостей підприємства.

18. Розробка стратегії досягнення цілей ЗЕД.

19. Управління ЗЕД на підприємстві: організаційна структура, повноваження

основних підрозділів.

20. Експортно-імпортні операції, їх класифікація і методи здійснення.

21. Зустрічні (товарообмінні і компенсаційні) операції: класифікація та

умови проведення. Порядок здійснення і регулювання бартерних операцій.

22. Регулювання і контроль за здійсненням зовнішньоторговельних операцій в

Україні.

23. Квотування і ліцензування експорту та імпорту в ЗЕД.

24. Експортно-імпортні процедури, заборони, вимоги.

25. Індикативні ціни як регулятор зовнішньоторговельних операцій.

26. Антидемпінгові обмеження в зовнішній торгівлі.

27. Сертифікація товарів при імпорті.

28. Антимонопольні заходи в ЗЕД.

29. Товарна номенклатура ЗЕД і порядок її застосування.

30. Операції з давальницькою сировиною в ЗЕД: порядок здійснення і регулювання.

31. Торговельно-посередницькі операції в міжнародній торгівлі: класифікація

та характеристика. Особливості здійснення та регулювання торговельно-

посередницьких операцій в ЗЕД.

32. Спільне підприємництво, його зміст і форми.

33. Іноземні інвестиції: види, форми, правовий режим, гарантії захисту,

порядок здійснення.

34. Офшорні компанії і їх використання в комерційних операціях.

35. Митне законодавство та принципи митного регулювання.

36. Митне оформлення товарів, й інших предметів. Митна документація для

різних видів зовнішньоекономічних операцій. Вантажна митна декларація та її

призначення.

37. Організація діяльності митних брокерів і ліцензійних митних складів.

38. Підприємства з іноземними інвестиціями в Україні, мотиви, правові форми

і порядок створення.

39. Спільна господарська діяльність українських і іноземних партнерів на

території України без створення юридичної особи.

40. Інвестиційна діяльність українських підприємств за кордоном і її правова

основа.

41. Створення підприємств, філій, представництв в Україні, економічний та

юридичний аспекти.

42. Мито як інструмент економічної політики держави.

43. Митні платежі: їх призначення та особливості їх обрахування.

44. Митна вартість, особливості її визначення та застосування.

45. Єдиний митний тариф і порядок його застосування.

46. Зміст і види транспортних операцій у зовнішній торгівлі.

47. Міжнародні правила "Інкотермс" і їх застосування у зовнішньоекономічній

діяльності. Особливості застосування базисних умов постачання.

48. Організація морських, залізничних і автомобільних перевезень.

49. Страхування зовнішньоторговельній діяльності, його види і основний зміст.

50. Система валютного регулювання ЗЕД в Україні.

51. Операції з валютою та порядок розрахунків, функції Національного і

комерційних банків по управлінню валютними ресурсами.

52. Порядок визначення валютного курсу.

53. Відповідальність суб‘єктів господарської діяльності за порушення

валютного законодавства.

54. Мета і задачі створення спеціальних економічних зон /СЕЗ/, їх

класифікація, механізм функціонування. Світовий досвід використання режимів

СЕЗ. Умови і особливості створення СЕЗ в Україні.

55. Міжнародні контракти. Вимоги до зовнішньоторговельного контракту, право

контракту. Зміст і структура зовнішньоторговельного контракту. Формування

ціни зовнішньоторговельного контракту. Підготовка і складання

зовнішньоторговельного контракту. Реєстрація зовнішньоторговельних контрактів

в Україні.

56. Організація міжнародних розрахунків.

57. Механізм розрахунків при здійсненні зовнішньоторговельних операцій.

58. Сутність та форми кредитування в міжнародній торгівлі.

59. Основні умови міжнародних кредитів.

1. Концепція розвитку зовнішньоек. політики в Україні.

Україна за своєю територією, насел, є однією із великих країн Європи. На й

території, що становить 603 тис. км2. проживає 49 млн. чоловік. Україну як

самостійну державу визнало 152 країни світу, а з 140 із них устаио-вили

з нею дипломатичні відн-ни. Сьогодні підпр-ства Укр. мають торгові відносини з

фірмами багатьох країн світу. Зареєстровано понад 3 тис. спільних підприємств,

понад 600 представництв іноземних фірм. Однією з важливих умов успішної і

ефективної ЗЕД Укр. є створ відповідної правової бази. ЇЇ недосконалість

негативно впливає на розвиток зовнішньоекон. відн-н нашої країни, призводить до

безконтрольного вивезення вкрай дефіцитних ресурсів і продажу їх на світовому

ринку за демпінговими цінами. Отже, ЗЕД потребує корінних змін, передусім її

законодавче регулювання. В Укр. вже зроблені кроки щодо створення власної

правової бази ЗЕД. Передусім тут слід назвати ЗУ "Про ЗЕД" від 16.04.1991. В

ньому нормативно визначені принципи, види та суб'єкти ЗЕД питання правового

регул, їх діяльності. 12

грудня 1991р. було прийнято Митний Кодекс У., який визначав принципи орг-ції

митної справи в Укр. Були прийняті відповідні закони "Про державне мито",

"Єдиний митний тариф".

В ряді законів присвячених іншим питанням правового регул., містяться норми,

що стосуються орг-ції і здійсн. ЗЕД Такі норми зокрема містяться в законах

"Про під­приємництво" від 7.02 1991 і "Про підприємства в У." від 27.03,91 та

ін. З ряду питань приймалися відповідні постанови ВРУ та КМУ. Таке

регулювання дає можливість державі з урахуванням сусп. інтересів упорядкувати

відн-ни зовнішньоекон. хар-ру, створити відповіднийправов. режим, дотримання

якого сприяє розвитку економічно-го співробітництва, підвищ, його

ефективності.

2. Суть і пр-пи ЗЕД в Укр.

ЗЕД — це госп. діял-сть резидентів і нерезидентів, яка полягає в купівлі-

продажу то-варів, капіталів та робочої сили; наданні послуг, з урахув. міжн.

дог-в ратифікованих Укр., зак-ства Укр. та інтересів Укр. з метою отримання

прибутку або без такового і яка харак­теризується міграцією капіталів та

товарів із однієї країни в іншу. Пр-пи ЗЕД

урегульовані ст. 2 закону "Про ЗЕД", яка міст. наступні положення :

Суб'єкти зовнішньоекон. діял-ті Укр. та іноземні суб'єкти госп. діял-ті при

здійсн. ЗЕД керуються такими принципами:

1) Пр-пом суверенітету народу Укр. У здійсн. ЗЕД що полягає у:

- виключному праві народу Укр. самостійно та незалеж-но здійснювати ЗЕД на

терит. Укр., керуючись зако­нами, що діють на території Укр.;

- обов'язку У. неухильно виконувати всі дог-ри і зобов'язання Укр. РСР в

галузі міжн. екон. відносин;

2)Пр-пом свободи зовнішньоекон. підприємни-цтва що полягає у:

- праві суб'єктів ЗЕД добровільно вступати у зовнішньоекон. зв'язки;

- праві суб'єктів ЗЕД здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не

заборон, чинними зак-ми Укр ;

- обов'язку додержувати при здійсненні ЗЕД порядку, встановленого законами У.;

- виключному праві власності суб'єктів ЗЕД на всі одержані ними результати ЗЕД;

3)Пр-пом юридичної рівності і недискримінації, що полягає у:

- рівності перед законом всіх суб'єктів ЗЕД , незалежно від форм власності, в

тому числі держави, при здійсненні ЗЕД забороні будь-яких, крім передбачених

цим Законом, дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація

суб'єктів ЗЕД а також іноземних суб'єктів госп. діял-ті за формами власності,

місцем розта-шування та іншими ознаками;

-неприпустимості обмежува-льної діял-ті з боку будь-яких її суб'єктів, крім

випадків пе-редбачених цим Законом;

4)Пр-пом верховенства закону, що поляг, у:

- регулюванні ЗЕД тільки законами У.;

- забороні застое, підзакон. актів та

актів управл. місцевих органів, що у будь-який спосіб створ, для суб'єктів

ЗЕД умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами У.;

5)Пр-пом захисту інтересів суб'єктів ЗЕД який полягає у тому, що Укр. як

держава:

- забезпеч, рівний захист інтересів всіх суб'-єктів ЗЕД та іноземних

суб'єктів госп. діял-ті на її терит. згідно з законами Укр.;

- здійсн. рівний захист всіх суб'єктів ЗЕД Укр. за межами Укр. згідно з

нормами міжн. права;

- здійсн. захист державних інтересів У. як на її терит., так і за її межами

лише відлов, до законів У., умов підписаних нею міжн. договорів та норм міжи.

права;

6)Пр-пом еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та

вивезенні товарів.

3. Суб'єкти ЗЕД, право на здійснення ЗЕД.

Право на здійснення ЗЕД регул, ст.5 закону "Про ЗЕД" і містить наступ.

положення:

Всі суб'єкти ЗЕД мають рівне право здійсн. будь-які її види, прямо не

заборонені закона-ми Укр.. незалежно від форм власності та інших ознак.

Втручання держ. органів у ЗЕД її суб'єктів у випадках, не передбач, цим

Законом, в тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для

її здійсн. умови гірші від встановлених в цьому Законі, є обмеженням права

здійсн. ЗЕД і як таке забороняється До суб'єктів ЗЕД може бути застосовано

санкцію у вигляді тимчасового зупинення права здійсн. такої діял-ті у

випадках порушення чинних законів Укр., що стос. цієї діял-ті. Суб'єкт ЗЕД

який одержав від цієї діял-ті у власність кошти, майно, майнові і немайнові

права та інші ре­зультати, має право володіти, користуватися і розпоряджатися

ними за своїм розсудом

Правове положення суб'єктів регулюється ст 3 закону "Про ЗЕД " :

Суб'єктами ЗЕД в У. є:

1)фіз. особи - гром. Укр., іноземні громад, та особи без громадянства, які

мають ци-вільну правоздатність і дієздатність згідно з за-конами Укр. і

постійно прожив, на терит. Укр.

2) юрид. особи зареєстровані як такі в Укр. і які мають постійне

місцезнаходження на терит. Укр. (підприємства, орг-ції та об'єднання всіх

видів, включаючи акціонерні та ін види госп тов-ств, асоціації, спілки,

концерни, консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні

фірми, коопе-ративи, кредитно-фінансові установи, міжн. об'єднання, орг-ції

та інші), в тому числі юрид особи, майно та/або капітал яких є повністю у

власності іноз. суб'єктів господарської діяльності;

3) об'єднання фіз., юрид., фіз. і юрид. осіб, які не є юрид особами згідно з

за­конами Укр , але які мають постійне місцезнаходження на терит. Укр. і яким

цивільно-правов законами Укр. не заборонено здійсн Госп. діял-ть;

4) структурні одиниці суб'єктів госп. діял-ті Укр. іноз суб'єктів госп. діял-

ті, які не є юрид, особами згідно з законами У. (філії, відділення, тощо),

але мають постійне місцезнаходження на терит. У,

5) спільні піприємства за участю суб'єктів госп діял-ті Укр. та іноз.

суб'єктів госп діял-л, зареєстровані як такі в У. і які мають постійне

місцезнаходж на терит. Укр.; 6) інші суб'єкти госп. діял-ті, передбачені

законами Укр.

??. Національні і іноземні суб'єкти ЗЕД, їх правові форми.

Національні суб'єкти ЗЕД - резиденти, фізичні особи правовой зв'язок яких

відображається в

громадянстві У. та юридичні особи які зареєс-тровані на території У.,

юридична адреса яких знаходиться на території У. Іноземні суб'єкти ЗЕД -

фізичні особи, що не проживають на те­риторії У. (не мають громадянства У.)

та юри-дичні особи які зареєстровані як суб'єкти під-приємницької діяльності

на теритоії іншої держави і які мають там юридичну адресу. Правові форми

національних суб'єктів ЗЕД визначені в ст.2 закону "Про підприємства в У."

від 27.03 1991р. В У. виділяють такі види підприємств :

1)Приватне підприємство засноване на власно-сгі фізичної особи

2)Колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу

підприємства

3) господарське товариство - під­приємство яке засновано на власності

об'єднання громадян

4) Комунальне підприємство, зас­новане на власності територіальної громади.

5) Державне підприємство, засноване на держав-ній власності в тому числі

казенне підприєм-ство. Правові форми іноземних суб'єктів ЗЕД можуть

розрізнятися в залежності від форми

здійснення іноземних інвестицій (ст. З закону "Про режим іноземного

інвестування". Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у таких формах:

1) часткової участі у підприємствах, що ство-рюються спільно з українськими

юридичними і фізичними особами, або придбання частки дію-чих підприємств;

2) створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, фі-лій

та інших відокремлених підрозділів іно-земних юридичних осіб або придбання у

вла-сність діючих підприємств повністю;

3) прид-бання, не заборонене законами України, неру-хомого чи рухомого майна,

включаючи будин-ки, квартири, приміщення, обладнання, тран-спортні засоби та

інші об'єкти власності, шля­хом прямого одержання майна та майнових

комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів;

4)придбання самостійно або за участю українських юридичних чи фі-зичних осіб

прав на користування землею та використання природних ресурсів на території

України;

5) придбання інших майнових прав;

в інших формах, які не заборонені законами України, в тому числі без

створення юридичної особи на підставі договорів із суб'єктами господарської

діяльності України Також іноземні суб'єкти ЗЕД можуть створю-вати

представництва, філії для більш повного досягнення своїх цілей, якщо це не

суперечить Законам У.

4. Вимоги до зовнішньоекономічн. контракту, право контракту

З.-е, контракт - матеріально оформлена угода двох або

більше суб'єктів з.-е діяльності та їх Іноземних контрагентів, спрямована на

встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у з.-с.

діяльності. Суб'єкти, які є сторонами з.-е. контракту, мають бути здатними до

укладання контракту Суб'єкти з.-е діяльності при складанні тексту з.-е.

контракту мають право використовувати право будь-якої сторони, відомі

міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій Для

підписання з.-е. контракту суб'єкту з.-е. діяльності не потрібен дозвіл

будь-якого органу державної влади за винятком випадків, передбачених законами

Укр, Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які

види з.-е. контрактів, крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені

законами Укр. З.-е. контракт може бути визнано недійсним у судовому або

арбітражному порядку, якщо він не відповідає вимогам законів Укр. З.-с.

контракт укладається у письмовій формі. Форма зовнішньоекономічної угоди

визначається правом місця її укладання. Права та обов'язки сторін 3-е,

контракту визначаються правом країни, обраної сторонами при укладенні контракту

або в результаті подальшого погодження. При відсутності погодження між

сторонами відносно права, яке має застосовуватись до з,-е контрактів,

застосовується право країни, де заснована, має своє місце проживання або

основне місце діяльності сторона, яка має певний статус в угоді (продавцем - у

договорі купівлі-продажу; наймодавцем - у договорі майнового найму; заставником

- у договорі застави).

5.Економічні передумови виходу суб'єктів ЗЕД на зовнішній ринок.

Економічними передумовами виходу суб'єктів ЗЕД на зовнішній ринок можна

назвати наступ-ні 1)По-перше це наявність попиту на товар, що виробляється

суб'єктом ЗЕД на зовнішньому ринку 2) Наявність незайнятої ниші на ринку

товару який збираються поставляти або відсутність конкурентів на цьому ринку.

Або третій варіант коли конкуренти своїми об'ємами продукції не можуть

задовольнити попит ( при появі нового ринку з товаром що має кардинально нові

характеристики і аналогів якого немає )3)Наявність вільних виробничих

потужностей для виробництва даного товару. 4) Наявність вільних грошових

оборотних засобів для підтримки свого товару на зовнішньому ринку

5)3дійснення маркетингових досліджень щодо товару, покупця, ринку, місцевого

зак-ства, політичної стабільності, лояльності влади до іноземних виробників і

т.д. Вивчення товару означає : наскільки товар, що виробляється або буде

вироблятися даним підприємством відповідає потребам, смакам, бажанням

споживача.

Метою вивчення покупця є виявлення та детальне дослідження тих категорій осіб

(споживачів) котрим адресована продукція фірми, а також їхніх звичок та

мотивів, якими вони керуються у своїй поведінці на ринку Основною метою

вивчення ринку є визначення потенціалу продаж і складення прогнозів і

перспектив на майбутнє. Для вивчення перспектив фірма звичайно проводить

дослідження у таких напрямках

а) ємкість ринку тобто аналіз поточного суспільного попиту на даний товар

(товари'' групи).

б) характеристики ринку даного товару, аналізу стану ринкової конкуренції й

оцінка впливу ін. екон. чинників.) тенденції зміни ємкості ринка та соц-

економ фактори, що впливають на неї.

г) прогноз продажу чи частки товарного ринку, яку компанія збира­ється

контролювати у майбуї ньому.

д) аналіз регіональних ринків, тобто стан і перспективи збуту якогось товару

на певній території.

6) Економічна стабількіс". на світових ринках і політична стаьі.-.і.ність в

кра­їні в яку фірма буде поставлятися товар.

6. Основні види ЗЕД і форма їх реализації.

Ст.4 закону "Про ЗЕД* регулює основні види ЗЕД .До видів ЗЕД які здійснюють в

У. суб'-асги цієї діяльності, належать:

1) експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;

2) надання суб'єктами ЗЕД У. послуг інозем-ним суб'єктам господарської

діяльності, в тому числі: виробничих, транспортно-експе-диційних, страхових,

консультаційних, марке­тингових, експортних, посередницьких, бро-керських,

агентських, консигнаційних, управ-лінських, облікових, аудиторських, юридич-

них, туристичних та інших, що прямо і виклю-чно не заборонені законами

У.надання вище-зазначених послуг іноземними суб'єктами гос-подарської

діяльності суб'єктам ЗЕД У.;

3) наукова, науково-технічна, науково-вироб-нича, виробнича, навчальна та

інша кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяль-ності; навчання

та підготовка спеціалістів на комерційній основі;

4) міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами у випадках,

передбачених законами У.

5) кредит-ні та розрахункові операції між суб'єктами ЗЕД та іноземними

суб'єктами господарської діяль-ності, створення суб'єктами ЗЕД банківських,

кредитних та страхових установ за межами У.; створення іноземними суб'єктами

господарсь-кої діяльності зазначених установ на території У. у випадках,

передбачених законами У.;

6)спільна підприємницька діяльність між суб'-єктами ЗЕД та іноземними

суб'єктами госпо-дарської діяльності, що включає створення спільних

підприємств різних видів і форм, про­ведення спільних господарських операцій

та спільне володіння майном як на території У., так і за її межами;

7) підприємницька діяльні-сть на території У., пов'язана з наданням

лі­цензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних

об'єктів власності з боку іноземних суб'єктів господарської діяль-ності;

аналогічна діяльність суб'єктів ЗЕД за межами У.

8) організація та здійснення діяль­ності в галузі проведення виставок,

аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних

заходів, що здійснюються на комерційній основі, за участю суб'єктів ЗЕД;

організація та здійснення оптової, консигнацій-ної та роздрібної торгівлі на

території У. за іноземну валюту у передбачених законами У. випадках;

9) товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах

зус-трічної торгівлі між суб'єктами ЗЕД та іно-земними суб'єктами

господарської діяльності;

10) орендні, в тому числі лізингові, операції між суб'єктами ЗЕД та

іноземними суб'єктами гос-подарської діяльності;

11) операції по придба­нню, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах,

валютних біржах та на міжбанківсь- кому валютному ринку; 12) роботи на

контракт-ній основі фізичних осіб У. з іноземними суб'-єктами господарської

діяльності як на терито-рії У., так і за її межами; роботи іноземних фі-

зичних осіб на контрактній сплатній основі з суб'єктами ЗЕД як на території

У., так і за її межами;

13) інші види ЗЕД не заборонені пря-мо і у виключній формі законами У.

Посередницькі операції, при здійсненні яких право власності на товар не

переходить до по-середника (на підставі комісійних.агентських договорів,

договорів доручення та інших), здійснюються без обмежень.

7. Мета та засоби регулювання ЗЕД.

Регулювання ЗЕД в У. здійснюється згідно з принципами, визначеними у статті 2

Закону, " Про ЗЕД "з метою: 1) забезпечення збалансованості економіки та

рівноваги внутрішнього ринку У.;2) стимулю-вання прогресив­них структурних

змін в еконо-міці, в тому числі зовнішньоекономічних зв'­язків суб'єктів ЗЕД

У.; 3) створення найбільш сприятливих умов для залу­чення економіки У. в

систему світового поділу праці та її наближе-ння до ринкових структур

розвинутих зарубіж­них країн.

Регулювання ЗЕД в У. здійснюється за допо- могою: 1) законів У.;2)

передбачених в законах У. актів тарифного і нетарифного регулювання, які

видаються державними органами У. в ме-жах їх компетенції; 3) економічних

заходів оперативного регулювання (валютно-фінансо- вого, кредитного та

іншого) в межах законів

У.;4) рішень недержавних органів управління економікою, які приймаються за їх

статуними документами в межах законів У.; 5) угод, що укладаються між

суб'єктами ЗЕД і які не су-перечать законам У. Забороняється регулюва-ння ЗЕД

прямо не передбаченими у цій части- ні актами і діями державних і

недержавних органів.Тарифне регулювання - державне регу- лювання за допомогою

митних тарифів. Митні тарифи це перелік митних пошлін, якими об-кладаються

товари при ввоз і і вивозі. Пошліни розрізняють 3 видів :

1) адвалорні 2) спецефічні 3) змішані. Тарифи по

розмірам ставок теж по-діляються на 3 групи : 1) Преференційні 2) Ль-готні 3)

Повні; До нетарифного регулювання відносять кількісні обмеження, торгово-

політи-чні методи стимулювання експерта, торгові до­говора. До кількосних

методів відносять : кво-тування і ліцензування.

8. Правові режими для іноземних суб'єктів.

господарської діяльності. На території У. згідно з Законом "Про режим іноземних

інвестицій " запроваджуються такі правові режими для іноземних суб'єктів

гос­подарської діяльності: національний режим, який означає, що

іно-земні суб'єкти господарської діяльності мають обсяг прав та обов'язків не

менший ніж суб'єк- ти господарської діяльності У. Національний режим

застосовується щодо всіх видів госпо- лаоської діяльності іноземних суб'єктів

цієї ді­яльності, пов'язаної з їх інвестиціями на те-риторії У., а також щодо

експортно-імпорт- них операцій іноземних суб'єктів господарсь- кої діяльності

тих країн, які входять разом з У. до економічних союзів; 2) режим найбіль-шого

сприяння, який означає, що іноземні суб'-єкти господарської діяльності мають

обсяг прав, преференцій та пільг щодо мит, подат­ків та зборів, якими

користується та/або бу-де користуватися іноземний суб'єкт господар- ської

діяльності будь-якої іншої держави, якій надано згаданий режим, за винятком

випадків, коли зазначені мита, податки, збори та пільги по них встановлюються в

рамках спе­ціального режиму, визначеного нижче. Режим найбільшого сприяння

надається на основі вза-ємної угоди суб'єктам господарської діяльно-сті інших

держав згідно з відповідними дого-ворами У. та застосовується у сфері

зовнішньої торгівлі; 3) спеціальний режим, який застосо­вується до територій

спеціальних економічних зон згідно із статтею 24 цього Закону, а також до

територій митних союзів, до яких входить У., і в разі встановлення будь-якого

спеціаль-ного режиму згідно з міжнародними догово-рами за участю У. відповідно

достатті 25 цього Закону.

9.1. Органи державного регулювання ЗЕД та їх компетенція.

Згідно ст.9 Закону " Про ЗЕД " найвищим орга-ном, що здійснює державне

регулювання ЗЕД є Верховна Рада У. До компетенції ВРУ нале- жать:

1) прийняття, зміна та скасування зако-нів, що стосуються ЗЕД ;

2) затвердження голо-вних напрямів ЗЕД У.;

3)розгляд, затвердження та зміна структури органів державного регулю-вання ЗЕД

3) укладання міжнародних догово-рів У. відповідно до законів У. про

міжнародні договори У. та приведення чинного законода-вства У. у

відповідність з правилами, встанов­леними цими договорами

4) встановлення спе-ціальних режимів ЗЕД на території У. у відпо-

відності до статей 24,25 цього Закону;

5) за­твердження списків товарів, експорт та імпо-рт яких підлягає

ліцензуванню або забороня-ється згідно з статтями 16, 17 цього Закону.

Кабінет Міністрів України:

1) вживає заходів до здійснення ЗЕД У. від-повідно до законів У.;2) здійснює

координацію діяльності міністерств, державних комітетів та відомств У. по

регулюванню ЗЕД діяльності; координує роботу торговельних представництв У. в

іноземних державах; 3) приймає норматив-ні акти управління з питань ЗЕД у

випадках, передбачених законами У.; 4) проводить пере-говори і укладає

міжурядові договори У. з питань ЗЕД у випадках, передбачених закона­ми У. про

міжнародні договори У., запезпе-чує виконання міжнародних договорів У. з

питань ЗЕД всіма державними органами уп-равління, підпорядкованими КМУ, та

залу-чає до їх виконання інші суб'єкти ЗЕД на договірних засадах; 5)

відповідно до своєї ком-петенції, визначеної законами У., вносить на розгляд

ВРУ пропозиції про систему міністер-ств, державних комітетів і відомств ; 6)

органів оперативного державного регулювання ЗЕД повноваження яких не можуть

бути вищими за повноваження КМУ, які вона має згідно з законами У.

Національний банк України: 1) здійснює збері-гання і використання

золотовалютного резерву У. та інших державних коштовностей, які за-безпечують

платоспроможність У.;2)представ-ляє інтереси У. у відносинах з центральними

банками інших держав, міжнародними банками та іншими фінансово-кредитними

установами та укладає відповідні міжбанківські угоди;

3) регулює курс національної валюти У. До грошових одиниць інших держав;

4) здійснює облік і розрахунки по наданих і одержаних державних кредитах і

позиках, провадить опе-рації з централізованими валютними ресурса­ми, які

виділяються з Державного валютного фонду У. у розпорядження НБУ; 5) здійснює

інші функції відповідно до Закону У. "Про банки і банківську діяльність" та

інших зако­нів У. НБУ може делегувати виконання по-кладених на нього функцій

банку для ЗЕД У. Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі

Української РСР:1) забезпечує прове-дення єдиної зовнішньоекономічної політики

при здійсненні суб'єктами ЗЕД виходу на зов-нішній ринок, координацію їх ЗЕД ,

в тому числі відповідно до міжнародних договорів У.; 2) здійснює контроль за

додержанням всіма суб'єктами ЗЕД чинних У. та умов міжнародних договорів^ У, 3)

виконує інші функції відповідно до законів У. і Положення про Міністерство

зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі У..

Державне управління митного контролю У. :

- здійснює митний контроль в У. згідно з чинними законами У. Антимонопольний

комітет України:

- здійснює контроль за додержанням суб'єк-тами ЗЕД антимонопольного

законодавства.

9.2. Органи місцевого управління та їх компетенція в регулюванні ЗЕД.

До органів місцевого управління ЗЕД нале-жать:і) місцеві Ради народних

депутатів У. та їх виконавчі і розпорядчі органи; 2) територі-альні

підрозділи (відділення) органів держав-ного регулювання ЗЕД У. Компетенція

місцевих Рад народних депутатів У. та їх виконавчих і розпорядчих органів

визначається цим Законом та ст. 41 Закона У. "Про місцеві Ради народних

депутатів У. та місцеве і регіональне самоврядування". Вико-навчий комітет

сільської, селищної, міської Ради народних депутатів за дорученням Ради:

1) укладає договори з зарубіжними партнерами на реалізацію і придбання

продукції за раху-нок наявних у них валютних коштів або на іншій основі;

2) сприяє створенню спільних із зарубіжними партнерами підприємств по

використанню природних ресурсів місцевого значення, випуску товарів народного

спожи-вання і наданню послуг населенн незалежно від підпорядкування

співзасновників;3) сприяє створенню спільних із зарубіжними партне-рами

наукових, культурних, туристичних, фізкультурно-оздоровчих центрів. інших

орга-нізацій, пов'язаних із забезпеченням розвитку місцевого господарства, 4)

організує прикор-донну і прибережну торгівлю;5) вносить до ВРУ пропозиції про

створення зон вільного підприємництва.

Нормативні акти місцевих Рад народних депу-татів У. та підпорядкованих їм

виконавчих ор­ганів стосовно регулювання ЗЕД приймаються тільки у випадках,

прямо передбачених зако-нами У.Місцеві Ради народних депутатів У.та їх

виконавчі органи діють як суб'єкти ЗЕД лише через створені ними

зовнішньоеконо-мічні комерційні організації, які мають статус юридичної особи

У.

Органи державного регулювання ЗЕД У, мо-жуть створювати свої територіальні

підрозділи (відділення), якщо це випливає з їх компетенції

10. Недержавне регул. ЗЕД.

Недержавне регулювання ЗЕД відбувається на-ступними організаціями : 1) Товарними

, фон-довимі, валютнимі біржами Через ці інститути регулюється попит і

пропозиція на товари Еко-номічний аспект. Він проявляється у тому, що біржа —

це крупнооптовий ринок і водночас тонкий інструмент реального ціноутворення.

Концентрація та централізація величезних то-варних мас на готівкових біржах і

фінансових ресурсів як з реальним товарним покриттям, так і без нього на

строкових біржах дозволяють сформувати економічно обгрунтовану у т.ч

прогнозовану ціну, ув'язати рух товарних і гро-шових потоків, з'єднати

виробництво і спожи-вання, полегшити планування господарської ді-яльності

численних контрагентів угод. В умо­вах переходу до ринкової економіеи та

посту-пового зменьшення частки держзамовлення по­ява у нашій країні певної

кількості бірж є пер­шим симптомом початку процесу демонополі-зації. Він

дозволить поступово налагодити ме-ханізм регулювання попиту і пропозиції, який

би зміг би дійсно зацікавити виробника і спо-живача. Найперша умова для цього —

знаход-ження економічно обгрунтованої ціни. Можна сказати, що товарна біржа є

механізмом і інстр- ументом реального ціноутворенн шляхом уп-равління вільною

конкуренції між комерційни­ми посередниками, об"днаними у підприемни-цьку

спілку. Що стосується валютної біржі, то найяскравішим представниками є

Українська міжбанківська валютна біржа на якій відбува­ються торги

провідними валютами світу (USD, RUR, DM, €). При цьому всі бажаючі можуть

купитиабо продати певну кількість валюти че­рез біржових брокерів - осіб, які

зареєстровані на біржі і мають право грати на біржових тор-гах Функція валютної

біржі так ж як і товар-ної, різниця лише в тому ,що тут біржа висту-пає

регулятором цін на валюту в залежнояті від того скільки валюти продається і

скільки поку-пається. Фондова біржа являє собою організа­ційно оформлений,

постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами що

можуть вільно купуватися і продавтися. Економічний аспект полягає в тому, що

суб'єкт ЗЕД в потрібний йому момент може продати або купити певну кількість

акцій при наявності або відсутності зайвих коштів.

2) Торговельно-промислова палата (ТПП), асо-ціації та інші організації

координаційного типу. Завданнями торгово-промислових палат е:

а) надання довідково-інформаційних послуг, основних відомостей, що не є

комерційною таємницею, про діяльність українських підпри-ємців і підприємців

зарубіжних країн згідно з національним законодавством, сприяння поши-ренню,

зокрема через засоби масової інформа-ції, знань про економіку і науково-

технічні до­сягнення, законодавство, звичаї та правила тор-гівлі в Україні і

зарубіжних країнах, можливо-сті зовнішньоекономічного співробітництва

українських підприємців^) сприяння в органі-зації інфраструктури

інформаційного обслуго-вування підприємництва; в)надання послуг для

здійснення комерційної діяльності іноземним фірмам та організаціям, г)

встановлення і роз-виток зв'язків з іноземними підприємцями, а також

організаціями, що об'єднують або пред­ставляють їх, участь у роботі

міжнародних не-урядових організацій та інших спільних органі-зацій; д)

сприяння розвитку торгових та інших чесних звичаїв у підприємницькій

діяльності, участь у розробленні правил професійної етики у конкуренції для

різних сфер підприємницької діяльності, галузей економіки, спілок та обеднань

підпр-тв е)виконання інших завдань, передбачених її статутом. Асоціація

підприєм­ців У., Асоціація малих підприємств викону-ють подібні завдання, що

виконує ТПП.

3) Міжнародні організації типу МВФ, Світовий Банк(СБ), Всесвітня Торгова

Організація (ВТО)

МВФ - основною діяльністю фонду є сприяння міжнародному співробітництву у

валютній сфері, розширенні та збалансованості росту міжнародної торгівлі і

відповідному поліпше-нню макроекономічних умов країн членів. Ос­новні

завдання МВФ : визначення парітету та курсу валют, відміна обмежень у

поточних опе-раціях, консультування з валютних і фінансо-вих опрерацій.ВТО -

її головна мета : сприяння розвитку торгівлі як засобу економічного

зро­стання та розвитку; вдосконалення технологій.

СБ — головне завдання Банку полягає у стиму-люванні приватних іноземних

капіталовкла-день шляхом надання гарантій чи шляхом пря-мої участі, а

також у сприянні міжнародної торгівлі та підтриманні платіжних балансів.

11. Суб'єкти і методи регулювання ЗЕД.

Правове положення суб'єктів регулюється ст. З закону "Про ЗЕД " :

Суб'єктами ЗЕД в У. є:

1)фізичні особи - громадяни У., іноземні грома- дяни та особи без

громадянства, які мають ци-вільну правоздатність і дієздатність згідно з за-

конами У.і постійно проживають на території У.2) юридичні особи зареєстровані

як такі в У. і які мають постійне місцезнаходження на те­риторії У.

(підприємства, організації та об'єд-нання всіх видів, включаючи акціонерні та

ін-ші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми,

торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи,

кредитно-фінансові установи, міжнародні об'єднання, організації та інші), в

тому числі юридичні особи, майно та/або капі-тал яких є повністю у власності

іноземних суб'-єктів господарської діяльності; 3) об'єднання фізичних,

юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно з

за-конами У., але які мають постійне місцезнахо- дження на території У. і

яким цивільно-право­вими законами У. не заборонено здійснювати господарську

діяльність;

4) структурні одиниці суб'єктів господарської діяльності У., інозем­них

суб'єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно з

законами У. (філії, відділення, тощо), але мають постійне місцезнаходження на

тери-торії У.; 5) спільні піприємства за участю суб'єктів господарської

діяльності У. та іноземних суб'єктів господар-ської діяльності, зареєстровані

як такі в У. і які мають постійне місцезнаходження на території У.; 6) інші

суб'єкти господарської діяльності, передбачені законами У. Методами регулюва-

ння ЗЕД в У. є 1) Імперативний метод -вста-новлення для суб'єктів ЗЕД певних

правил по-ведінки, які вказують що вчиняти певні дії можна тільки в порядку

встановленому в зако­нодавстві У. 2) Метод диспозитивності полягає в

можливості учасників ЗЕД діяти де-юлькома

способами, на вибір учасника, що встановлені в законодавсві.

12. Товарні, фондові, валютні біржі як регулятори ЗЕД.

Товарна біржа - це ринок масових якісно, рівноцінних товарів, на які угоди

здійснюються без їх наявності. Біржова торгівля дає змогу коцентрувати попит

і пропозицію на товари в певних географічних пунктах без обов'язкового завозу

туди товарів На товарних біржах продаються тільки тзв біржові товари, які в

своїй масі однорідні Фондова біржа - це вид біржі на якій продаються цінні

папериі іноземна валюта.

Товарними , фондовимі, валютнимі біржами. Через ці інститути регулюється попит і

пропозиція на товари. Економічний аспект. Він проявляється у тому, що біржа -

це крупнооптовий ринок і водночас тонкий інструмент реального ціноутворення

Концентрація та централізація величезних то-варних мас на готівкових біржах і

фінансових ресурсів як з реальним товарним покриттям, так і без нього на

строкових біржах дозволяють сформувати економічно обгрунтовану у т.ч.

прогнозовану ціну, ув'язати рух товарних і гро-шових потоків, з'єднати

виробництво і спожи-вання, полегшити планування господарської ді-яльності

численних контрагентів угод В умо­вах переходу до ринкової економіеи та

посту-пового зменьшення частки держзамовлення по­ява у нашій країні певної

кількості бірж є пер­шим симптомом початку процесу демонополі-зації. Він

дозволить поступово налагодити ме-ханізм регулювання попиту і пропозиції, який

би зміг би дійсно зацікавити виробника і спо-живача. Найперша умова для цього -

знаход-ження економічно обгрунтованої ціни. Можна сказати, що товарна

біржа є механізмом і інстр- ументом реального ціноутворення шляхом уп-равління

вільною конкуренції між комерційни­ми посередниками, об"днаними у

підприємни-цьку спілку. Що стосується валютної біржі, то найяскравішим

представниками є Українська міжбанківська валютна біржа на якій відбува­ються

торги провідними валютами світу (USD, RUR, DM, €). При цьомувсі бажаючі можуть

купитиабо продати певну кількість валюти че­рез біржових брокерів - осіб, які

зареєстровані на біржі і мають право грати на біржових тор-гах. Функція

валютної біржі так ж як і товар-ноі, різниця лише в тому ,що тут біржа

висту-пає регулятором цін на валюту в залежнояті від того скільки валюти

продається і скільки поку-пається. Фондова біржа являє собою організа- і ційно

оформлений, постійно діючий і ринок, на якому здійснюється торгівля

цінними паперами що можуть вільно купуватися і продавтися. Економічний аспект

полягає в тому, що суб'єкт ЗЕД в потрібний йому момент може продати або купити

певну кількість акцій при наявності або відсутності зайвих коштів.

16. Маркетингове дослідження зовнішнього ринку, його структура і зміст.

Жоден ринок не є якимось однорідним утворе-нням, він диференціюється за

різними ознака-ми. Під вивченням зовнішнього ринку розумі-стьсч дослідження

галузевих, регіональних, то-варних ринків і ринків покупців. Основна мста

такого дослідження -визначити (загалом або для кожного ринку зокрема)

потенціал прода-жу та скласти прогноз на майбутнє. Інакше кажучи, дати

кільксну оцінку існуючих і потен-ційних можливостей збуту продукції фірми. З

погляду фірми прогноз продажу має першоряд-не значення для вирішення багатьох

госп. пита-нь. Тому мало компаній відважуються розпоча-ти операції, не маючи

достатньо обґрунтованих припущень стосовно перспектив збуту власної

продукції. Для визначення цих перспектив фір-ма звичайно проводить

дослідження у таких напрямках:

а) ємкість ринку, тобто аналіз поточного сус­пільного попиту на даний

товар б) характерис-тика ринку даного товару, аналіз стану ринко-вої

конкуренції й оцінка впливу інших еконо­мічних показників на характер попиту і

пропо-зиції в) тенденції зміни ємкості ринку та соц.-екном. фактори що

впливають на неї. г) прогноз продажу чи частки товарного ринку, яку

ком­панія планує контролювати в майбутньому, д)

аналіз регіональних ринків, тобто стан і пер-спективи збуту якогось товару на

певній терн-торії.

Сюди належить досить широке коло дослідже-нь і насамперед вивчення приросту

та міграції населення, а також пов'язаних з цим змін у ку­півельній

спроможності мешканців даної тери­торії. Аналіз регіональних ринків допомогає

вибрати найперспективніші напрямки, за яки-ми необхідно розширити збутову

діяльність, виробити з врахуванням мобільності покупців

науково обгрунтовані принципи поділу зару-біжного ринку на компоненти. При

цьому скорпульозно вивчаються особливості ринкової конкуренції на тому чи

іншому регіональних ринках і т.д. Маркетингові дослідження на зовнішньому

ринку не обмежуються аналізом покупців, товарів, ринків. Значну увагу приді-

лють також оцінці ефективності системи мар-кетингу загалом та її основних

частин, зокрема

пошукам оптимального поєднання всіх факто­рів ринкового успіху. У цьому

контексті вели-чезного значення набуває спроможність визна­чити, який саме

кмплекс маркетингу відповідає попиту на зарубіжному ринку, а при остаточно-му

аналізі комерційних операцій - правильно оцінити, чи була маркетингова

діяльність ус-пішною чи ні. В умовах глибоких відмінностей між країнами однією

з функцій маркетингових досліджень на зовнішньому ринку є вивчення

навколишнього середовища та вплив його особливостей на формування комплексу

марке-тингу. Інформаційна база маркетингових долід-жень зовнішнього

ринку.

До інформаційної бази маркетингового дослід-ження можна віднести : 1)

Статистичні дані об'ємів продаж на зовнішньому ринку, кілько-сті покупців та

продавців; аналіз статистичних даних щодо нестачі або залишку товару, що

продається на ринку в поточному періоді. Такі дані маркетингові фірми

отримують з бірж на

яких відбувається торгівля "товаром" 2) Біржо-ві котировки - особливий вид

інформації що стосується фірм які купують і продають цінні папери і валюти 3)

Маркетингові опитування що проводяться серед населення. Метою тако-го

маркетингового опитування є визначення приблизного відсотку населення що

купують даний товар; визначення мотивів, чому саме покупці купуть або не

купують цей товар, що очікують покупці від товара, чим вони задово­лені, а

чим ні. 4) Тим чи іншим образом в базу маркетингового дослідження можуть бути

включені прогнози тих чи інших державних ор­ганів які ведуть статистичну

звітність щодо тих чи інших змін на ринках. 5) Також багато вели-ких фірм

створили багатопрофіяьні інформа-ційні системи ("банки даних"), де

зберігаються відомості про ринки, товари, покупців, розра-хунки з

постачальниками та покупцями, про збутову мережу, а також інша інформація.

17. Поняття товарного ринку, товару, конкурентноспрможності з точки зору

експорт- но-імпортних можливостей підприємства.

Товарний ринок можна визначити як місце де, фірми, суб'єкти ЗЕД здійснюють

купівлю-про-даж своїх товарів. З точки зору експортно-ім­портних можливостей

характеристика товарне- го ринку дає можливість фірмі, суб'єкту ЗЕД

визначити скільки товару цей суб'єкт може ку-пити/продати на ринку в даний

період. Також характеристика та вивчення і аналіз стану рин-кової конкуренції

та інших економічних чинни-ків дає можливість спрогнозувати скільки това-ру

фірма зможе купити/продати в майбутньому Аналіз регіональних ринків дає

можливість уз­нати стан та перспективи збуту "товару" на певній території.

Товар - це та річ що продає-ться на ринку. Аналіз товару, тобто його

спо­живчих властивостей, достоїнств та недоліків порівняно із зразками що вже

існують на рин­ку дає можливість спрогнозувати наскільки добре цій товар буде

продаватися на тому чи іншому товарному ринку. Аналіз конкурентно-

спроможності показує наскільки легко буде

продаватися той чи інший товар. Це залежить від кількості конкурентів на

зовнішньому рин-ку, від того наскільки вони вдало продають свій товар;

скількина ринку покупців і чи збільшується їх кілбкість.Під вивченням зовні-

шнього ринку розуміється дослідження галузе-вих, регіональних, товарних

ринків і ринків покупців. Основна мета такого дослідження - визначити

(загалом або для кожного ринку зо-крема) потенціал продажу та скласти прогноз

на майбутнє. Інакше кажучи, дати кільксну оцінку існуючих і потенційних

можливостей збуту продукції фірми. З погляду фірми прог­ноз продажу має

першоряд-не значення для вирішення багатьох госп. питань.

18. Розробка стратегії досягнення цілей ЗЕД

Виділяють наступні стратегії:

1 .експортування (без створення зовнішнього виробництва

пряме/непряме через посередників), 2. спільне підприємництво (спільне

володіння, ліцензування, підрядне виробництво, управління за контрактом), 3.

пряме інвестування.

Серед основних форм ралізації:

контрактні та інвестиційні стратегії. Чинники вибору стратегії: внутрішні вимоги

(стиль роботи, організаційна концепція), зовнішні вимоги (контроль ринку,

гнучкість, ресурсні вимоги, ризик, причетність до міжнародного маркетингу),

попередній досвід.

Способи стратегічного керівництва ЗЕД за ступенем участі головного офісу:

стратегічне планування з свободою розпорядження фінансами, фінансовий

контроль з свободою планування, стратегічний контроль (поєднання пререваг

двох попередніх), холдинг (участь головного офісу мінімальна).

Стратегічні профілі компанії за статусом внутрішнього/зовнішнього ринків:

етноцентризм (зовнішній ринок як поглинач надлишків), поліцентризм (зовнішній

ринок як особлива та самодостаня сфера збуту продукції), регіоцентризм

(зовнішній ринок як сукупність окремих секторів з власними стратегіями),

геоцентризм (розробка універсальної стратегії для єдиного зовнішнього ринку)

19. Управліния ЗЕД на підприємстві

Як правило, під терміном "підприємство" у контексті даного питання розуміють

нефінансову організ-ю, що здійснює міжнародні торговельні операції (експорт-

імпорт). Для здійсн. таких операцій у структ. підпр-ва звичайно орг-ся

спеціальний зовнішньоторг. відділ (ЗТВ). Основні задачі ЗТВ за напрямками

діял-ті такі:

експорт (імпорт) включаючи збір інформ-ї (заявок на імпорт тов-в), здійс-ня

калькуляції цін, підготовка рекламних мат-лів, складання переліку потенційн

спож-чів, підготовка і розсипка оферт, переговори за контрактом та його

укладання, проробка та уклад, агентських угод, забезпеч, упаковки і

транспортув., виконання митних процедур, забезпеч. отримання (здійснення)

платежу, врегул. спірних питань за контактом., участь підпр-ва у виставках і

т.п.

У структ. ЗТВ виділяють 2 групи працівників: групу експорту та групу імпорту,

діяльність яких контролює начальник ЗТВ.

О.Старший спеціаліст ЗТВ по експорту (імпорту): розподіляє обов'язків,

контролює роботу та приймає звітність, звітує перед начальником ЗТВ у цілому по

роботі групи і по окр контрактам, контролює переписку за контрактом, здійс-є

переговори, підготовці та укладання агентських угод і т.д.

1.Спеціаліст по експорту (імпорту), (їх кіль-ть визначається

номенклатурою і загальними обсягами експорту): збирає дані по тов-м , що

плануються до експорту (імпорту); готує і оформлює (збирає) рекламні матеріали;

складає списки потенційних покупців (продавців); здійснює іншу технічну роботу

2. Спеціаліст по транспорту, бере участь у калькуляції цін з урах-ням

транспортування, збирає інформ-ю про правила транспортування, док-цію, визначає

можливі шляхи транспорт-ня експортних та імпортних вантажів;забезпечує

транспорт-ня імпортн/експортних вантажів;

3.Спеціаліст по транспорту і митниці:

бере участь у калькуляції експерта цін з урах-ням митних витрат, Ззбирає

інформ-ю про митні правила і док-цію, встановлює контакти з митницею та веде

з нею роботу, оформлює митні процедури при відправці експортн/отрим-ні

імпорти вантажів.

4.1нокореспондент (відповідає поняттю секретар-перекладач, їх кіль-ть у

ЗТВ залежить від загального обсягу операцій); займається підготовкою рекламних

матеріалів; готує та розсилає запити (оферти); веде переписку за експорт

(імпорти) контрактами; перекладає тексти оферт і контрактів, телексів та

ділових листів, техн і юрид док-цй.

20.Експортно-імпортні операції, їх класифікація і методи здійснення

Це комплекс дій контрагентів різних країн з підготовки, укладення і виконання

торгової, науково-виробничої, інвестиційної чи іншої угоди екномічного

характеру. Об"єкти: товари, послуги, знання тощо. 0. Основні - безпосередні

операції щодо прав на товар. Забезпечувальні -повязані із переміщенням товару

від продавця до покупця.

1. Основні - зовнішньоторгові (міжнародна торгівля продукцією в

матеріально-речовій формі) -експортно-імпортні (для реалізації чи

виробничого споживання — прямі чи через посередників), ре-екс/ім

(частіше всього призначені для міжнародних торгів, аукціонів, бірж, вивезення

раніше завезеного з метою виграшу в ціні на різних ринках, або ввезення

забракованого товару.)

2. Основні - зовнішньоторгові -промислового співробітництва (поставка

обладнання в рахунок майбутніх доходів, підрядне кооперування, договірне

розмежування, спільне виробництво)

3. Основні - зовнішньоторгові -на давальницькій сировині

4. Основні - орендні - ексім лізинг (лізингова установа покупає товар і

предає його в оренду своєму іноземному клієнтові з правом повернення чи

викупівлі), хайринг, рейтинг

5. Трансфер технологій, ноу-хау тощо; інжиніринг (управлінський,

технологічний, будівельний);

консалтинг, міжнародний перед. і післяпродажний сервіс.

6. Забезпечувальні: транспортні угоди, страхування тощо.

7. Основні - зовнішньоторгові -зустрічної торгівлі (з метою досягнення

ексім балансу):

А) Операції натурального обміну (бартер).

Б) Операція з комерційною компенсацією (бартер у грошовій формі

з можливістю предачі прав 3 особі /світч/)

В) Зустрічні закупки (імпортер закупає експортний товар під зобов’язання

експортера купити певний товар на ринку імпортера, залишивши, таким чином,

частину своєї експортної виручки)

Г) Авансовані закупки (експортер закупає у імпортера певний товар у

якості авансу під обовязок імпортера купити експортний)

Д) "Оффсет" (експортер закупає в імпортера товар в залік експорту)

Метод торгівлі це спосіб здійснення торгового обміну (торгової операції,

або торгової операції). У міжнародній торговій практиці

застосовуються два основних методи торгівлі:

• прямий метод (здійснення операції безпосереднє між виробником і

споживачем): скорочуються витрати на суму комісійної винагороди посереднику,

знижуються ризик і залежність результатів комерційної діяльності від можливої

несумлінності або недостатньої компетенції посередницької організації. Але:

необхідність достатньої квалафікац., знання ринку, збільш міжнародні ризики.

• непрямий метод (здійснення операції через посередника).

21. Зустрічні (товарообмінні і компенсаційні) операції.

Товарообмінна (бартерна) операція у галузі зовнішньоекономічної діяльності

це один з видів експортно-імпортних операцій, оформлених бартерним договором або

договором із змішаною формою оплати, яким часткова оплата експортних

(імпортних) поставок передбачена в натуральній формі, між суб'єктом

зовнішньоекономічної діяльності України та іноземним суб'єктом господарської

діяльності, що передбачає збалансований за вартістю обмін товарами, роботами,

послугами у будь-якому поєднанні, не опосередкований рухом коштів у

готівковій або безготівковій формі.

Комерційна компенсація передбачає взаємну поставку товарів за однакову

вартість. При такій операції кожний партнер (країна) одночасно виступає як

продавець і покупець і виставляє рахунок за свої поставки у грошовій формі.

Умови початкової і зустрічних поставок містяться в одному контракті. В ньому ж

може бути передбачено взаємне задоволення інтересів партнерів в будь-якій іншій

формі, наприклад, чаткова оплата початкової поставки чи інше.

Принципова відмінність - в розрахунках партнерів за свої поставки у грошовій

формі та в тому, що експортер може передати свої зобов'язання із зустрічного

імпорту третій стороні.

При підготовці до здійснення компенсаційної операції експортно-імпортна

фірма країни А направляє своєму контрагенту в країні В список товарів, що вона

хотіла б закупити, їх кількість і ціну та список товарів, які вона

пропонує для компенсації. Після погоджень формуються два остаточні списки

товарів, які є невід'ємною частиною компенсаційної угоди.

Зустрічні закупки. Вони означають зобов'язання експортера закупити чи

забезпечити закупівлю третьою стороною товарів на певну суму в країні

імпортера. Імпортер виставляє закупівлю експортером товару в його країні

обов'язковою УМОВОЮ контракту. Імпортер закупає експортний товар під

зобовязання експортера купити певний товар на ринку імпортера, залишивши гаким

чином, частину свосі експорт лої виручки. Обсяг зустрічних закупок від

загальної суми фіксується в контракті + обовязок ексопртера п'чш.сати контракти

з контрагентами країни-імпортера на обумовлену суму.

Інші операції'. Авансовані закупки (експортер закупає у імпортера певний

товар у якості авансу під обовязок імпортера купити експортний), "Оффсет"

(експортер закупає в імпортера товар в залік експорту), "Свіфт".

22. Регулювання і контроль за здійсненням зовнішньоторгівельних операцій в

Україні.

Регулювання імпорту: тарифне (через ставки митних тарифів, в У - звід ставок на

базі ЄМТ) Нетарифно: кількісні обмеження'.

Квоти - це граничні обсяги певних товарів, які дозволено імпортувати

(експортувати) на терит. країни протягом певного терміну. Квоти бувають

індивідуальними, що обмежують ввезення (вивіз) в одну конкретну країну;

груповими, що встановл. об'єм ввезення (вивозу) в певну групу країн, а також

глобальними, коли імпорт (експорт) обмежується без вказівки країн, на які це

обмеження розповсюдж. Ліцензії - це дозволи на імпорт (експорт) товарів

протягом якогось часу, що видаються компетентн. органами. Ліцензії бувають

генеральними, які представляють собою дозвіл на імпортні (експортні) операції з

визначеними товарами протягом всього терміну дії режиму ліцензування. Крім

того, бувають ліцензії індивідуальні, що дозвол. одному суб'єкту підпр. діял-ті

здійсн. однієї імпортної (експортної) операції по товару, що ліцензується.

Квоти і ліцензії обмежують самостійність підприємців відносно вибору ринку і

об'єму торгівлі.

В Укр.: ДКМ "Про квотування і ліцензування експорту товарів, робіт, послуг":

рішення про запровадж. режиму ліцензування та квотування експорту /імпорту/

приймається КМУ за поданням Мінекономіки з визначенням списку конкр. товарів

/робіт, послуг/, що підпадають під режим ліцензування та квотування, і

строків дії цього режиму; Положення "Про порядок видачі разових

(індивідуальних) ліцензій",

Видача: Управління контрактного обліку і нетарифного регулювання МЗЕЗТорг.

Ліцензія видається з терміном дії, потрібним для здійсн. відповід.

зовнішньоекон. операції. збільшення кількості необхідної документації,

підвищення вимог до якості упаковки і маркіровки, та ін. До нетарифних

методів відносяться також валютні обмеження, пов'язані з використанням

експортної виручки та отриманням ліцензії на право здійснення операцій в

іноземній валюті (ЗУ «Про порядок проведення операцій в іноземній валюті",

ДКМУ "Про систему валютного регулювання і контролю")

Держава може вживати заходів також по припиненню несумлінної конкуренції при

здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, зокрема у разах демпінгу, тобто

продажу товарів по цінах нижче контрактних на міжнародний товарних ринках. У

разі встановлення факту демпінгу може бути застосоване антидемпінгове мито.

Антидемпінгове мито - тимчасовий збір в розмірі різниці між цінами продажу

товару на внутрішньому і зовнішньому ринках, що вводиться імпортуючою країною з

метою нейтралізації негативних наслідків нечесної цінової конкуренції на основі

демпінгу.

Порядок розслідування, розрахунку розмірів тощо - ЗУ "Про захист нац.

товаровиробн. від емпінгованого імпорту", .... субсидійованого,

...застосування спец. заходів щодо імпорту. Органи: Мінекономіки, ДМСУ,

комісія з міжнародної торгівлі.

Торгові договори та угоди, в яких встановлюються принципи торгових

взаємовідносин з іноземними держ., спец. режими, зокрема режим найбільш,

сприяння, чи спец. режим дляСЕЗ.

Встановлення індикативних цін. Регулювання експорту: Акт

Положення про держ. експортний контроль в Укр. від 13.02.98. Органи -Урядова

комісія з політики експортного контролю та Держ. служба експортного контролю

Укр.. Обєкти - товари військового признач я, товари подвійного признач.,

товари, включені до Списків товарів,

Міжнародні передачі якіх підлягають експортному контролю.

??. Порядок здійснення і регулюван. бартерних операцій

ЗУ "Про регулювання бартерних операцій в галузі ЗЕД" Товарообмінна (бартерна)

операція у галузі зовнішньоекономічної діяльності - це один з видів

експортно-імпортних операцій, оформлених бартерним договором або договором із

змішаною формою оплати, яким часткова оплата експортних (імпортних) поставок

передбачена в натуральній формі, між суб'єктом зовнішньоекономічної

діяльності України та іноземним суб'єктом господарської діяльності, що

передбачає збалансований за вартістю обмін товарами, роботами, послугами у

будь-якому поєднанні, не опосередкований рухом коштів у готівковій або

безготівковій формі.

У бартерному договорі зазначається загальна вартість товарів, що

імпортуються, та загальна вартість товарів (робіт, послуг), що експортуються

за цим договором, з обов'язковим вираженням в іноземній валюті. Товари, що

імпортуються за бартерним договором, підлягають ввезенню на митну територію

України у строки, зазначені в такому договорі, але не пізніше 90 календарних

днів з дати митного оформлення (для високоліквідних товарів - 60 днів,

перевищення лише за наявності індивідуального дозволу). Суб'єкти, які

здійснили експорт або імпорт за б.д. зобов'язані протягом п'яти робочих днів

з дня підписання акта повідомити про це органи д.м.с. України. За кожен день

прострочки за б.д. - 0,3% пені від суми заборгованості.

У разі коли замість поставок товарів (робіт, послуг), що імпортуються за

бартерним договором, іноземний контрагент виконує свої зобов'язання шляхом

перерахування коштів на рахунок сторони договору, підставою для зняття з

контролю митного органу питання щодо імпортної частини за бартерним договором

є подання зазначеним суб'єктом до митного органу довідки уповноваженого банку

про надходження коштів

23. Квотування і ліцензування експорту і імпорту в ЗЕД.

Регулювання імпорту: тарифне(через ставкі митних тарифів “ЕМТ”) та не таріфне

Нетарифне:

кількісні обмеження: Квоти - це граничні обсяги певних товарів,

які дозволено імпортувати (експортувати) на територію країни протягом певного

терміну. Квоти бувають індивідуальними, що обмежують ввезення (вивіз) в одну

конкретну країну; груповими, що встановлюють об'єм ввезення (вивозу) в певну

групу країн, а також глобальними, коли імпорт (експорт) обмежується без

вказівки країн, на які це обмеження розповсюджується Ліцензії - це дозволи на

імпорт (експорт) товарів протягом якогось часу, що видаються компетентними

органами. Ліцензії бувають генеральними, які представляють собою дозвіл на

імпортні (експортні) операції з визначеними товарами протягом всього терміну

дії режиму ліцензування. Крім того, бувають ліцензії індивідуальні, що

дозволяють одному суб'єкту підприємницької діяльності здійснення однієї

імпортної (експортної) операції по товару, що ліцензується.

Квоти і ліцензії обмежують самостійність підприємців відносно вибору ринку і

об'єму торгівлі.

В Україні: ДКМ "Про квотування і ліцензування експорту товарів, робіт,

послуг": рішення про запровадження режиму ліцензування та квотування експорту

/імпорту/ приймається КМУ за поданням Мінекономіки з визначенням списку

конкретних товарів /робіт, послуг/, що підпадають під режим ліцензування та

квотування, і строків дії цього режиму;

Положення "Про порядок видачі разових (індивідуальних) ліцензій"

(наказ МЗЕЗТорг), Видача: Управління контрактного обліку і нетарифного

регулювання МЗЕЗТорг. Ліцензія видається з терміном дії, потрібним для

здійснення відповідної зовнішньоекономічної операції.

Ускладнення мітних процедур, збільшення кількості необхідної, підвищення

вимог до якості упаковки і маркіровки, та ін. До нетарифних методів

відносяться також валютні обмеження, пов'язані з використанням експортної

виручки та отриманням ліцензії на право здійснення операцій в іноземній

валюті (ЗУ «Про порядок проведення операцій в іноземній валюті", ДКМУ "Про

систему валютного регулювання і контролю")

Держава може вживати заходів також по припиненню несумлінної конкуренції при

здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, зокрема у разах демпінгу, тобто

продажу товарів по цінах нижче контрактних на міжнародний товарних ринках. У

разі встановлення факту демпінгу може бути застосоване антидемпінгове мито.

Антидемпінгове мито - тимчасовий збір в розмірі різниці між цінами продажу

товару на внутрішньому і зовнішньому ринках, що вводиться імпортуючою країною з

метою нейтралізації негативних наслідків нечесної цінової конкуренції на основі

демпінгу.

Порядок розслідування, розрахунку розмірів тощо - ЗУ "Про захист нац.

товаровиробн. від емпінгованого імпорту", .... субсидійованого, ...застосування

спец. заходів щодо імпорту. Органи: Мінекономіки, ДМСУ, комісія з міжнародної

торгівлі. Торгові договори та угоди, в яких встановлюються принципи торгових

взаємовідносин з іноземними державами, спеціальні режими, зокрема режим

найбільшого сприяння, чи спеціальний режим для СЕЗ. Встановлення

індикативних цін. Регулювання експорту: Акт Положення про державний

експортний контроль в Україні від 13.02.98.

Органи: Урядова комісія з політики експортного контролю та Державна

служба експортного контролю України. Обєкти - товари військового призначення,

товари подвійного призначення, товари, включені до Списків товарів, міжнародні

передачі яких підлягають експортному контролю.

24. Експортно-імпортні процедури, заборони, вимоги

Вимоги в сфері сертифікації Декретом КМУ "Про стандартизацію та сертифікацію"

передбачено сертифікувати імпортовану продукцію, що переміщується через

митний кордон У з метою її подальшого продажу або обміну.

Відповідність продукції (товару), яка ввозиться і реалізується на території

України, обов'язковим вимогам норм і стандартів, що діють в Україні, має

підтверджуватися сертифікатом або свідоцтвом про визнання іноземного

сертифіката, виданим або визнаним Державним комітетом України по

стандартизації, метрології та сертифікації або уповноваженим (акредитованим)

ним органом.

Сертифікація продукції в Україні поділяється на обов'язкову та добровільну.

Сертифікація продукції здийснюється уповноваженими на те органами з

сертифікації

підприємствами, установами і організаціями з метою: запобігання реалізації

продукції, небезпечної для життя, здоров'я та майна громадян і навколишнього

природного середовища; сприяння споживачеві в компетентному виборі продукції;

створення умов для участі сп.д в міжнародномуспівробітництві та міжнародній

торгівлі.

Обов"язковій сертифікації не підлягають товари, що ввозяться: як дарунок; у

режимі тимчасового ввезення; як гуманітарна і тхн допомога; як інвестиції до

статутного фонду учасників господарської діяльності або на підставі дооворів

про спільну інвест діяльність; для проведення виставок; у режимі реімпорту;

на митні ліцензійні склади;

у режимі імпорту для подальшого реекспорту.

Перелік товарів, що підлягають обов"язковій сертифікації визначений законами

У "Про держ регул імпорту с/г продукції"', "Про якість і безпеку харчових

продуктів і продовольчої сировини", наказами Комітету та постановами КМУ.

Вимоги в . сфері стандартизації. Включає державні стандарти України;

галузеві стандарти; стандарти науково-технічних та інженерних товариств і

спілок; технічні умови, міждержавні стандарти згідно міжнародних договорів.

Містить вимоги щодо: безпеки продукції для життя, здоров'я і майна громадян,

вимоги техніки безпеки і гігієни праці з посиланням на відповідні санітарні

норми і правила;

метрологічні, норми, правила, вимоги та положення, що забезпечують

достовірність і єдність вимірювань; положення, що забезпечують технічну

єдність під час розроблення, виготовлення, експлуатації (застосування)

продукції тощо. Поширюється на всі п.у.о., с.п.д. незалежно від форм

власності та на відповідну продукцію.

Митні процедури включають: визначення товару згідно митної класифікації

(+ визначення походження товару), митну оцінку із включенням розмірів

встановлених ставок мита (тобто визначення митної вартості товару)

Інші вимоги Ветеренарний контроль здійснюється при ввезенні, вивезенні та

транзиті через теритоорію У тварин, продуктів і сировини тваринного

походження та інших вантажів, фітосанітарний контроль, дозвіл на ввезення

зброї, валюти, фармацевтичних препаратів, відходів, с/г продукціі, тощо.

26. Антидемпінгові обмеження в ЗЕД

Демпінг - метод фінансової нетарифноі торгової політики, що

полягає в просуванні товару на зовнішній ринок за рахунок зниження експортних

цін більш субнормально рівня цін, існуючого в цих країнах Демпінг може

здійснюватися як за рахунок ресурсів окремих фірм, прагнучих заволодіти

зовнішнім ринком своєї продукції, так і за рахунок державних субсидій

експортерам. У комерційній практиці демпінг може набувати одну з наступних

форм:

Спорадичний демпінг - епізодичний продаж зайвих запасів товарів на

зовнішній ринок по занижених цінах.

Навмисний демпінг - тимчасове умисне зниження експортних цін з

метою витіснення конкурентів з ринку і подальшого встановлення монопольних цін.

Постійний демпінг - постійний експорт товарів по ціні нижче справедливої.

Зворотний демпінг - завищення цін на експорт в порівнянні з цінами

продажу тих же товарів на внутрішньому ринку. Взаємний демпінг -

зустрічна торгівля двох країн одним і тим же товаром по занижених цінах.

У основі демпінгу звичайно лежить ринкова ситуація, при якій еластичність

попиту по ціні на внутрішньому ринку нижче, ніж на зовнішньому. Це

дозволяє фірмам, що мають відносно монопольне положення на внутрішньому ринку,

продавати свої товари по більш високих цінах, ніж на зовнішньому ринку, де

попит більш еластичний по ціні і де конкуренція вище. Демпінг заборонений як

міжнародними правилами в рамках ВТО, так і національними антидемпінговими

законами багатьох країн. Для захисту від навмисного демпінгу країни

використовують антидемпінгове мито. Антидемпінгове мито - тимчасовий збір в

розмірі різниці між цінами продажу товару на внутрішньому і зовнішньому ринках,

що вводиться імпортуючою країною з метою нейтралізації негативних наслідків

нечесної цінової конкуренції на основі демпінгу.

Ставку антидемпінгового мита звичайно визначають одним з наступних способів:

0. Як різницю в ціні, по якій товар реально продається на ринку експортуючої

країни і на ринку що імпортує.

1.Як різницю в ціні, по якій товар повинен був би продаватися на ринку

експортуючої країни, і ціни, по якій він реально продається на ринку

імпортуючої країни. Потенційна ціна продажу товару на ринку експортера

встановлюється на базі суми витрат виробництва, загальних витрат, прибутку на

продаж на внутрішньому ринку і вартості упаковки і транспортування товару в

імпортуючу країну

27. Сертифікація товарів при імпорті

Вимоги в сфері сертифікації Декретом КМУ "Про стандартизацію та

сертифікацію" передбачено сертифікувати імпортовану продукцію, що переміщується

через митний кордон У з метою її подальшого продажу або обміну.

Відповідність продукції (товару), яка ввозиться і реалізується на території

України, обов'язковим вимогам норм і стандартів, що діють в Україні, має

підтверджуватися сертифікатом або свідоцтвом про визнання іноземного

сертифіката, виданим або визнаним Державним комітетом України по

стандартизації, метрології та сертифікації або уповноваженим (акредитованим)

ним органом.

Сертифікація продукції в Україні поділяється на обов'язкову та добровільну.

Сертифікація продукції здийснюється уповноваженими на те органами з

сертифікації

підприємствами, установами і організаціями з метою: запобігання реалізації

продукції, небезпечної для життя, здоров'я та майна громадян і навколишнього

природного середовища; сприяння споживачеві в компетентному виборі продукції;

створення умов для участі с.п.д. в міжнародномуспівробітництві та міжнародній

торгівлі.

Обов"язковій сертифікації не підлягають товари, що ввозяться: як дарунок; у

режимі тимчасового ввезення; як гуманітарна і тхн допомога; як інвестиції до

статутного фонду учасників господарської діяльності або на підставі дооворів

про спільну інвест діяльність; для проведення виставок; у режимі реімпорту;

на митні ліцензійні склади;

у режимі імпорту для подальшого реекспорту.

Перелік товарів, що підлягають обов"язковій сертифікації визначений законами

У "Про держ регул імпорту с/г продукції", "Про якість і безпеку харчових

продуктів і продовольчої сировини", наказами Комітету та постановами КМУ.

28. Антимонопольні заходи в ЗЕД

Згідно ЗУ "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної

конкуренції у підприємницькій діяльності" монопольне становище - це домінуюче

становище суб'єкта господарювання, яке дає йому можливість самостійно або

разом з іншими суб'єктами господарювання обмежувати конкуренцію на ринку

певного товару. Монопольним визнається становище суб'єкта господарювання,

частка якого на ринку певного товару перевищує 35 відсотків.

Відповідно: монопольна діяльність, монопольна ціна, монопольне утворення

Зловживання монопольним становищем:

1. нав'язування таких умов договору, які ставлять контрагентів в нерівне

становище, або додаткових умов, що не відносяться до предмета договору

2. обмеження або припинення виробництва, а також вилучення з обороту товарів,

що призвели або можуть призвести до створення або підтримки дефіциту на ринку

чи встановлення монопольних цін;

3. часткова або повна відмова від реалізації чи закупівлітовару при

відсутності альтернативних джерел постачання або збуту, що призвели або

можуть призвести до створення або підтримки дефіциту на ринку чи встановлення

монопольних цін;

4. інші дії, що призвели або можуть призвести до створення перешкод доступу

на ринок інших суб'єктів.

5. встановлення дискримінаційних, монопольно-високих чи низьких цін.

Антимонопольні заходи:

1. Контроль за створенням, реорганізацією (злиттям, приєднанням), ліквідацією

с.п.д.

2. Контроль за придбанням, передачею в оренду майна

3. Примусовий поділ монопольних утворень (при організаційно-технологічній

можливості)

4. Накладання штрафів, адмін. відповідальності, вилучення незаконно

одержаного прибутку

Орган в Україні: Антимонопольний комітет

29. Товарна номенклатура ЗЕД і порядок її застосування

Основа - Гармонізована система опису і кодування товарів та Комбінована

тарифно-статистична номенклатура ЄС. Суть - основа системи мір державного

регулювання ЗЕД. Правильне застосування – правильне встановлення митних

ставок тощо. Порушення правильного застосування шляхом неправильного

позиціювання

товару, зазначення неправильних даних у митній декларації - відповідальність

згідно чинного законодавства. Основний принцип – однозначне віднесення товару

до тієї чи іншої групи. Цілі — розвиток міжнародної торгівлі,

зменшення видатків, уніфікація комерційних та митних документів.

Рівні класифікації: розділи, групи, підгрупи, товарні позиції, субпозицй,

підсубпозицїї. Крітерії диференціації: походження, різновид матеріалу, хім.

склад.(сировинна ознака), призначення. Порядок розташування для сировинної

групи - ступінь обробки. Кодування здійснюється 9-значним циферним кодом.

Механізм практичного позиціювання - за Основними правилами ТН ЗЕД. (6

правил)

0. Назви груп, підгруп і т.д. – лише для зручності. Юридичну силу має

лише зміст текстів товарних позицій;

1. Будь-яке посилання у найменуванні товарної позиції певного товару дійсне і

для недоукомплектованих товарів, за умови, що при доукомплектуванні, даний

товар буде мати ті ж самі характеристики, що й готовий;

2. Товари, які не можна однозначно віднести до тієї чи іншої позиції,

відносятся тоді за принципом найбільшої подібності

3. тощо.

30. Операції з давальницькою сировиною в ЗЕД

Суть операцій на давальницькій сировині як різновиду операцій зустрічної

торгівлі полягає у підписанні контракту між контрагентами про перероблення

сировини з оплатою за перероблення частиною виробленої продукції.

Згідно ЗУ "Об операциях с давальческим сырьем в ВЭД"

1. давальческое сырье - сырье, материалы, полуфабрикаты, комплектующие ввезенные

на таможенную территорию Украины иностранным заказчиком (или закупленные

иностранным заказчиком за иностранную валюту в Украине) либо вывезенные за ее

пределы украинским заказчиком для использования при изготовлении готовой

продукции с последующим возвращением всей продукции или ее части в

страну владельца или вывозом в иную страну.

2. Критерий: К операциям с давальческим сырьем во внешнеэкономических

отношениях принадлежат операции, в которых сырье заказчика, на конкретном

этапе его переработки, составляет не менее 20 процентов общей стоимости

готовой продукции;

ДС, ввозимые на территорию Украины

1. ДС., ввозимое на таможенную территорию Украины иностранным заказчиком,

облагается ввозной пошлиной по ставкам Единого таможенного тарифа Украины,

налогами и сборами, которые взимаются в случае ввоза товаров.

2. Основанием для таможенного оформления ДС, ввозимого на таможенную

территорию Украины, является представление украинским исполнителем органу

таможенного контроля копии указанного векселя, авизованного ГНИ по

местонахождению исполнителя.

3. Основанием для таможенного оформления готовой продукции, изготовленной с

использованием давальческого сырья, ввезенного на таможенную территорию

Украины, и вывозимой с этой территории, является представление украинским

исполнителем органу таможенного контроля копии векселя и копии ввозной

грузовой таможенной декларации.

ДС, закупаемое на тер. У. Давальческое сырье может закупаться иностранным

заказчиком на таможенной территории Украины у субъекта предпринимательской

деятель ности Украины за иностранную валюту. Период осуществления операций с

давальческим сырьем, закупленным иностранным заказчиком за иностранную валюту

на таможенной территории Украины у субъектов предпринимательской

деятельности, составляет 90 дней. ДС, вывозимое с территории Украины 1. ДС,

не облагаемое вывозной (экспортной) пошлиной, налогами и сборами, вывозится с

таможенной территории Украины на основании представления украинским

заказчиком органу таможенного контроля письменного обязательства по возврату

в Украину готовой продукции, изготовленной из этого сырья (или возврата в

Украину валютной выручки от реализации готовой продукции), не позднее чем

через 90 календарных дней с момента оформления вывозной грузовой таможенной

декларации. Расчеты за переработку, обработку, обогащение или использование

давальческого сырья могут производиться в денежной форме, путем выделения

части давальческого сырья или готовой продукции либо с использованием трех

форм одновременно при согласии заказчика и исполнителя.

31. 1. Торгівсльно-посеред. операції

ТОП - операції, пов'язані з купівлею та продажем товарів, які виконуються за

дорученням виробника-експортера незалежним від нього торговим посе­редником

на основі угоди або доручення. До торгово-посередницьких належать фірми, які

в юридичному та господарському відношенні не залежать від виробника чи

споживача товару. Вони діють заради прибутку.

Переваги: 1. Фірма-експортер у такому разі не вкладає значних коштів у

організацію збутової мережі на території країни-імпортера. 2. Вони звільняють

експортера від багатьох турбот, пов'язаних із реалізацією товару

пристосовуючись до вимог ринку.З. Суттєвим є використання капіталу

торгово-посередницьких фірм на основі коротко- та довгострокового кредитування.

Недоліком є те, що експортер поз­бавлений безпосередніх контактів із

ринками збуту і повністю залежить від добросовісності посередника.

• Торгові фірми здійснюють операції щодо перепродажу товарів від свого

імені і за свій рахунок. Юридичне оформлюють договори купівлі-продажу. Серед

таких виділяють:

торгові доми, експортні фірми, імпортні фірми (ділери, оптові ділери),

дистрибютери (те саме, що й ділер

+ спеціальна угода на ексклюзивне право продажу на даному ринку), брокери

(зводять покупців з продавцями не беручи безпосередньої участі в операції).

• Торгові представники - на основі угоди представляють інтереси

довірителя на певному ринку за обумовленою номенклатурою товарі (функції

моніторингу, збору інформації, пошуку покупців, створення іміджу). Повірені

— на основі разової, спеціальної чи генеральної довіреності отримують право

здійснювати операції від імені та за рахунок довірителя. Агенти діють

на ринку в інтересах і від імені експортерів або імпортерів, т. е. принципалов.

У агентських угодах звичайно обумовлюються повноваження посередників за

найбільш істотними умовами зовнішньоторгівельних операцій, а також додаткові

зобов'язання агентів

• Комісіонери дістають право підшукувати партнерів і підписувати з ними

контракти від свого імені, але за рахунок продавця або покупця (комітентів),

які несуть комерційні ризики. Перед третіми особами комісіонери виступають як

продавці. Важлива умова — повноваження комісіонера в договорі комісії

(встановлюються орієнтовні параметри операцій, за межі яких комісіонер не має

права виходити). Іноді застосовують договри комісії на умові делькредере —

тобто предбачається в разі необхідності взяття комісіонером додаткових

зобовязань (наприклад надання покупцю товарного кредиту за власний кошт), що,

відповідно, збільшує розмір комісійних.

• Консигнаія. Експортер (консигнант) постачає товар на склад посередника

(консигнатора) для реалізації на ринку протягом певного терміну. Консигнатор

здійснює платежі консигнанту по мірі його реалізації зі складу. При простій

консигнації після протстрочення встановленого строку реалізації, консигнант має

право відчуджити непроданий товар та використати банківську гарантію

консигнатора для покриття власних збитків. При частково поверненій

консигнації консигнатор зобовязуеться викупити залишки непроданого товару у

консигнаннта після закінчення строку у кількості та за ціною встановленою

попередньо. При беповоротній консигнації всі залишки непроданого товару

залишаються у консигнатора. Неодмінною умовою консигнаційної угоди є збереження

за консигнантом права власності на товари до їх реалізації покупцям.

31.2. Особливості здійснення та регул. Торговельно-посерсдн. операцій.

ТОП - операції, пов'язані з купівлею та продажем товарів, які виконуються за

дорученням виробника-експортера незалежним від нього торговим посе­редником

на основі угоди або доручення. До торгово-посередницьких належать фірми, які

в юридичному та господарському відношенні не залежать від виробника чи

споживача товару. Вони діють заради прибутку.

Переваги: 1. Фірма-експортер у такому разі не вкладає значних коштів у

організацію збутової мережі на території країни-імпортера. 2. Вони звільняють

експортера від багатьох турбот, пов'язаних із реалізацією товару

пристосовуючись до вимог ринку.З. Суттєвим є використання капіталу

торгово-посередницьких фірм на основі коротко- та довгострокового кредитування.

Недоліком є те, що експортер поз­бавлений безпосередніх контактів із

ринками збуту і повністю залежить від добросовісності посередника.

• Торгові фірми здійснюють операції щодо перепродажу товарів від свого

імені і за свій рахунок. Юридичне оформлюють договори купівлі-продажу. Серед

таких виділяють: торгові доми, експортні фірми, імпортні фірми (ділери, оптові

ділери), дистрибютери (те саме, що й ділер спеціальна угода на ексклюзивне

право продажу на даному ринку), брокери (зводять покупців з продавцями не

беручи безпосередньої участі в операції)

• Торгові представники - на основі угоди представляють інтереси

довірителя на певному ринку за обумовленою номенклатурою товарі (функції

моніторингу, збору інформації, пошуку покупців, створення іміджу). Повірені

- на основі разової, спеціальної чи генеральної довіреності отримують право

здійснювати операції від імені та за рахунок довірителя. Агенти діють

на ринку в інтересах і від імені експортерів або імпортерів, т. е. принципалов.

У агентських угодах звичайно обумовлюються повноваження посередників за

найбільш істотними умовами зовнішньоторгівельних операцій, а також додаткові

зобов'язання агентів.

• Комісіонери дістають право підшукувати партнерів і підписувати з ними

контракти від свого імені, але за рахунок продавця або покупця (комітентів),

які несуть комерційні ризики. Перед третіми особами комісіонери виступають як

продавці. Важлива умова - повноваження комісіонера в договорі комісії

(встановлюються орієнтовні параметри операцій, за межі яких комісіонер не має

права виходити). Іноді застосовують договри комісії на умові делькредере -

тобто предбачається в разі необхідності взяття комісіонером додаткових

зобовязань (наприклад надання покупцю товарного кредиту за власний кошт), що,

відповідно, збільшує розмір комісійних.

• Консигнаія. Експортер (консигнант) постачає товар на склад посередника

(консигнатора) для реалізації на ринку протягом певного терміну. Консигнатор

здійснює платежі консигнанту по мірі його реалізації зі складу. При простій

консигнації після протстрочення встановленого строку реалізації, консигнант має

право відчуджити непроданий товар та використати банківську гарантію

консигнатора для покриття власних збитків. При частково поверненій

консигнації консигнатор зобовязується викупити залишки непроданого товару у

консигнаннта після закінчення строку у кількості та за ціною встановленою

попередньо. При беповоротній консигнації всі залишки непроданого товару

залишаються у консигнатора. Неодмінною умовою консигнаційної угоди е збереження

за консигнантом права власності на товари до 'ос реалізації покупцям.

??. Винагорода посередників в ЗЕД

Посередники за допомогою винагороди покривають власні витрати та збитки від

проведення операцій на користь продавця, а також отримують певний відсоток

прибутку.

Способи винагороди завжди фіксуються у посередницькій угоді. При цьому

розрізняють наступні способи винагороди посередників:

0. П. залишають собі різницю між ціною реалізації на ринку збуту та ціною

експортера. Недолік - , надання викрівленої інформації про стан внутрішніх

цін та відповідне завищення експортних цін

1. П. отримує погоджені проценти від експортних цін. Тому П. намагається

закупати більше експортного товару, що збільшує ефективність експортера Разом

з тим, П. може необгрунтоване завищувати ціни реалізації з метою додатково

збільшити прибуток.

2. Змішана форма

3. Ситстема "кост плас" - у випадку, коли розмір майбутніх витрат посередника

визначити не можливо, посереднику виплачуються проценти плюс відшкодовуються

збитки на основі доказових документів.

Форми реалізації: посередник оперативно утримує розмір платежів, які йому

належать за винагородою, або розмір винагороди повертається продавцем

посереднику після надходження відповідних коштів від покупця.

32. Спільне підприємництво, його зміст і форми.

Спільне підприємство — це організаційна форма підприємства, заснованого за

законами України на базі об'єднання майна різних форм власності (так звана

змішана форма власності). Засновниками спільних підприємств можуть бути

юридичні особи і громадяни України, інших держав Залежно від цього є два види

спільних підприємств: а) звичайні (на­ціональні) спільні підприємства, б)

спільні підприємства з іноземними інвестиціями Спільне підприємство з

Іноземними інвестиціями - це підприємство (організація) будь-якої

організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України,

іноземна інвестиція в статутному фонді якого, за його на-, явності, становить

не менше 10 ' відсотків Підприємство набуває статусу підприємства з іноземними

Інвестиціями з дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс. Спільні

підприємства, як правило, ма­ють форму господарських товариств, тобто є

суб'єктами права колективної | власності. Засновниками та учасниками товариства

можуть бути підприємства, установи, організації, а також громадяни. Іноземні

громадяни, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, а також міжнародні

організації можуть бути засновниками та учасниками господарських товариств

нарівні з громадянами та юридичними особами України. В Україні діють акціонерне

товариство, товариство з обмеженою і товариство з ' додатковою відповідальністю

повне і командитне товариство. Акціонерним визнається товариство, яке має

статутний фонд, поділений на і визначену кількість акцій рівної і

номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями ; тільки майном

товариства. Акціонери відповідають за зобов'язаннями товариства тільки в межах

належних їм акцій. Товариством і з обмеженою відповідальністю і визнається

товариство, що має | статутний фонд, розділений на частки, І розмір яких

визначається установчими документами. Учасники товариства несуть

відповідальність в межах їх вкладів. Товариством з додатковою відповідальністю

визнається товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених

установчими документами розмірів. Учасники такого товариства відповідають за

його боргами своїми внесками до статутного фонду, а при недостатності цих сум -

додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі

до внеска кожного учасника. Граничний розмір відповідальності учасників

передбачається в установчих документах Повним визнається таке товариство, всі

учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть

солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.

Командитним товариством визнається товариство, в якому разом з одним або більше

учасників, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і

несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, є один

або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні

товариства (вкладників).

33. Іноземні інвестиції: види, форми, правовий режим, гарантії захисту,

порядок здійснення.

Іноземні інвестиції - цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в

об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою

отримання прибутку або досягнення соціального ефекту Іноземні інвестиції

можуть здійснюватися у вигляді (види): -іноземної валюти, що визнається

конвертованою Національним банком України; - валюти України - при

реінвестиціях, - будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов'язаних з ним

майнових прав; - акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також

корпоративних прав; - грошових вимог та права на вимоги виконання договірних

зобов'язань, які гарантовані першокласними банками і мають вартість у

конвертованій валюті; - будь-яких прав інтелектуальної власності; - прав на

здійснення господарської діяльності; -інших цінностей відповідно до

законодавства України. Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у таких

формах: - часткової участі у підприємствах, що створюються спільно з

українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частки діючих

підприємств; - створення підприємств, що повністю належать іноземним

інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб

або придбання у власність діючих підприємств повністю; - придбання, не

заборонене законами України, нерухомого чи рухомого майна, включаючи будинки,

квартири, приміщення, обладнання, транспортні засоби та інше; - придбання

самостійно або за участю українських юридичних чи фізичних осіб прав на

користування землею та використання природних ресурсів на території України;

придбання інших майнових прав; - в інших формах, які не заборонені законами

України, в тому числі без створення юридичної особи на підставі договорів із

суб'єктами господарської діяльності України. Правовий режим інвестиційної

діяльності: Для іноземних інвесторів на території України встановлюється

національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності. Для

окремих суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють інвестиційні

проекти із залученням іноземних інвестицій, що реалізуються відповідно до

державних програм розвитку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери і

територій, може встановлюватися пільговий режим інвестиційної та іншої

господарської діяльності. Законодавство надає гарантії захисту іноземних

інвестицій:

- у разі зміни законодавства, - щодо примусових вилучень, а також незаконних

дій державних органів та їх посадових осіб; - у вигляді компенсації і

відшкодування збитків іноземним інвесторам; - в разі припинення інвестиційної

діяльності; - при переказу прибутків, доходів та інших коштів, одержаних

внаслідок здійснення іноземних інвестицій. Здійснення іноземних інвестицій

можливе лише за умови їх державної реєстрації Урядом Автономної Республіки

Крим, обласними. Київською та Севастопольською міськими державними

адміністраціями протягом трьох робочих днів після фактичного їх внесення.

37. Орг-ція дін-ті митних брокерів і ліцензійних митних складів.

ЛМС- це місце, встановлене митним органом України для зберігання під

митним контролем товарів та інших предметів, що підлягають оподаткуванню

митними зборами, але за які такі митні збори ще не сплачено, а також ще не

оформлених митними органами або не пропущених через митний кордон України

внаслідок встановлених заборон чи обмежень. Митні склади становлять митну

територію України, на якій діє зак-ао України Митними складами можуть

користуватись всі українські, спільні та Іноземні субєкти зед МС можуть бути:

1)відкрнтими (загальнодоступними)- в тому разі, якщо право користування цими

складами надано всім українським та іноземним субектам зед;

2)спеціалізованнми- в тому разі, якщо на цьому складі можуть зберігатись

виключно ті товари та інші предмети, що належать власнику (орендареві) складу.

Відкриті МС являють собою госп-кі орг-ції, що здійснюють свою дія-ть на основі

госп-го розрахунку та самоокупання та мають власний бюджет Спеціалізовані МС

можуть не мати саості иного балансу і не одержувати доходи від своєї дія-п.

Статус митного складу визначається при видачі власнику складу ліцензії на

право відкриття МС. Власник МС не має права за своїм бажанням змінити статус МС.

Осн, завдання митного складу: сприяння розвитку зед України та її зближення з

існуючою світовою практикою; створення умов для підготовки Імпортних товарів

для їх використання на території України; сприяння транзитним перевезенням

через територію України тощо. На відкриття та експлуатацію митног складу

видасться ліцензія (сторком- не більше ніж на 1 рік).

38. Підприємства з іноземними інвестиціями в Україні, мотиви, правові

форми і порядок створення. Підприємство з іноземними інвестиціями -

підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, створене

відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному фонді

якого, за його наявності, становить не менше 10 відсотків. Підприємство набирає

статусу підприємства з Іноземними інвестиціями з дня зарахування іноземної

інвестиції на його баланс. На території України підприємства з іноземними

інвестиціями створюються і діють у формах, передбачених законодавством України,

Тобто вони можуть діяти у формі спільних підприємств, іноземних підприємств,

акціонерних і усіх видів господарських товариств. Установчі документи

підприємств з іноземними інвестиціями повинні містити відомості, передбачені

законодавством України для відповідних організаційно-правових форм підприємств,

а також відомості про державну належність їх засновників (учасникі в). Майно,

що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду

підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або власного

споживання), звільняється від обкладення митом. Підприємство з іноземними

інвестиціями самостійно визначає умови реалізації продукції (робіт, послуг),

включаючи ціну на них. Продукція підприємств з іноземними інвестиціями не

підлягає ліцензуванню і квотуванню за умови її сертифікації як продукції

власного виробництва у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України,

Вивезення товарів, на які поширюється спеціальний режим експорту, здійснюється

відповідно до законодавства України. Підприємства з іноземними інвестиціями

сплачують податки відповідно до законодавства України. Охорона та здійснення

прав інтелектуальної власності підприємств з іноземними інвестиціями

забезпечуються відповідно до законодавства України. Підприємства з іноземними

інвестиціями самостійно приймають рішення про патентування (реєстрацію) за

кордоном винаходів, промислових зразків, товарних знаків та інших об'єктів

інтелектуальної власності, які ім належать.

??. Спільна господарські діяльність українських і іноземних партнерів на

території України без створення юридичної особи.

Така діяльністьь відбувається на підставі договорів між суб"€ктамн

підприємницької діяльності. Іноземні інвестори мають право укладати договори

(контракти) про спільну інвестиційну діяльність (виробничу кооперацію,

спільне виробництво тощо), не пов'язану Із створенням юридичної особи,

відповідно до законодавства України. Така господарська діяльність регулюється

законодавством України. Сторони за договорами (контрактами) повинні вести

окремий бухгалтерський облік та складати звітність про операції, пов'язані з

виконанням умов цих договорів (контрактів), та відкрити окремі рахунки в

установах банків України для проведення розрахунків за цими договорами

(контрактами). Договори (контракти) повинні бути зареєстровані у терміни та в

порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Майно (крім товарів

для реалізації або власного споживання), що ввозиться в Україну іноземними

інвесторами на строк не менше трьох років з метою інвестування на підставі

зареєстрованих договорів (контрактів), звільняється від обкладення митом. При

відчуженні такого майна раніше трьох років з часу зарахування його на баланс

мито сплачується. Прибуток, одержаний від спільної інвестиційної діяльності

за договорами (контрактами), оподатковується відповідно до законодавства

України.

41. Створення підприємств, філій представництв в Укр., економічний та

юридичний аспекти .

В економіці Укр створюються та функціонують пІд-ва різний організаційно-

правових форм, господарське зак-во визначає загальні та спеціальні умови їх

створення. Загальні умови поширються на всі форми під-в Вони визначені

Законами Укр. Про під-ва в Укр., Про під-во, який регулює загальні умови

створ. Юр. Особи, у т.ч. й під-ва. Спеціальні умови визначені - законами про

їхні окремі види- Як правове поняття створення включ. Визначення засновників,

їх засновницької компетенції, порядок діяльності щодо створення під-в.

Створення під-ва- це затвердження . та одержання передбачений законом

документів:

рішення власника (власників) або уповноваженного органу про створеня під-в,

статуту.якшо цього вимагає організаційна форма, посвідчення про держ.

Реєстрацію, При необхідності для новостворенного під-ва земельної ділянки

сюди входять також документи землекористування (землеволодіння), визначені

земельним законодавством Укр. Під-ва мають право створювати в Укр. Свої

відособлені підрозділи: філії, представництва, відділення з правом відкриття

поточних та розрахункових рахунків. Відкриття відособлених підрозділів не

потрибує їх реєстрації. Під-во лише повідомляє про них реєстраційний орган

шляхом внесення додаткової інформації. В екон. Розумінні під-во - це осн.

Ланка народного господарства, яка забезпечує виробництво основної маси

товарів послуг, здійснює науково-дослідницьку діяльність з метою привласнення

доходу (прибутку). На під-ві зосереджена певна сукупність продуктивних сил та

відносин власності. В економічному розумінні створення під-ва - цс вибір осн.

Сфери Його діяльності, оренда чи купівля приміщення та засобів виробництва ,

найм потрібних працівників або підготовка необхідних кадрів, залучення людей

до співробітництва, проведення рекламної компанії. Позитивні сторони

створення під-ва в Укр. - це надання роб. Місць, щдвіщення ВВП (шляхом віходу

на міжнародній ринок.

43(частично). Порядок пропуску товарів, майна і транспортн. Засобів через

митний кордон.

Порядок пропуску товарів. Товари суб'єктів ЗЕД підлягають пропуску за умови

дотрим Таких вимог:

1 .Реєстрація суб'єктів ЗЕД у Мін-стві зовн.-екон. зв'язків Укр.

2.Декларування товарів згідно з встановл. порядком.

3.Подання ліцензій у випадках, якщо товар підлягає ліцензуванню.

4.Надання дозволу ін. Органів, якщо товар підлягає контролю в цих органах. Ці

дозволи видаються:

а) органами МВС Укр.- на зброю, боєприпаси, вибухові, сильнодіючі та отруйні

речовини;

б) органами Мін-ства зв'язку Укр. - на радіоелектронні засоби та

високочастотні пристрої;

в) закладами Мін-ства культури Укр. -на культурні цінності при їх вивезенні

за кордон;

г) закладами Мін-ства охорони здоров'я Укр. - на ліки, мед. Препарати та

джерела іонізуючого випромінювання, а також а також комісією по новій мед-

техніці Мін-ства охорони здоров'я Укр. - при вивезенні мед.

Інструмснтарію(крім приладів та апаратури), виготовл. в Укр.

44. Митна вартість, особливості її визначення та застос-ня.

Юр основою для визначення митної вартості(МВ) товару є з-н про єдиний митний

тариф. Нарах мита на товари та ін предмети, що підлягають митному обкладенню,

провадиться на базі їх МВ, тобто ціни, яка фактично сплачена або підлягає

сплаті за них на момент перетину митного кордону Укр. При визнач МВ до неї

включаються ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі, а також такі фактичні

витрати, якщо їх не включено до рахунку-фактури: на трансп-ня, навантаження,

розвантаження, перевантаження та страх-ня до пункту перетину митного кордону

Укр; комісійні та брокерські; плата за використ об'єктів інтелект власності,

що належить до даних товарів та ін предметів і яка повинна бути оплачена

імпортером (експортером) прямо чи побічно як умова їх ввезення (вивезення).

При явній невідповідності заявленої МВ товарів та ін предметів вартості, що

визначається відповідно до положень цієї статті, або у разі неможливості

перевірки її обчислення митні органи Укр визначають МВ послідовно на основі

ціни на ідентичні товари та ін предмети, ціни на подібні товари та ін

предмети, що діють у провідних країнах - експортерах зазначених товарів та ін

предметів. Знання ст.16 з-ну про єдиний мит тариф Укр, методики ціноутворення

товарів і вивчення рівнів цін, що склалися на момент митного оформлення на

світ ринку, дозволяють використ загтеорет підходи до визначення МВ. МВ

визначається шляхом додавання певних витрат до фактурної вартості МВ за ціною

угоди щодо ідентичних товарів визнач за ціною товарів, однакових за всіма

ознаками з товарами, що оцінюються. МВ за ціною угоди щодо подібних товарів

оцінюється за ціною товарів, що хоча і не є однаковими за всіма ознаками,

проте мають схожі хар-ки і складаються з однакових компонентів, завдяки чому

виконують однакові функції у порівнянні з товарами, що оцінюються, та

вважаються комерційне взаємозамінними МВ, що визначається шляхом віднімання

вартості, обчисл відніманням від ціни одиниці товару звичайних надбавок на

прибуток, ввізного мита, податків та зборів, сплачених у зв'язку з митним

оформленням товару. Якщо на імпортований товар відповідною пост КМУ

встановлено мінім МВ, то основа нарах митних платежів має бути не менша від

цієї вартості. Експортна МВ визнач на основі ціни, що буде сплачена або

підлягає сплаті за ці товари Ця вартість підтверджується калькуляцією витрат

на виробництво одиниці товару на підставі комерційних, трансп, банк, бухг та

ін документів, що містять відомості про вартість товарів При розрахунку

експортної ціни за формулою передбач, що у контракті відсутня фіксована ціна

товару та встановлено лише умови її визначення, і розрахунок проводиться на

основі формули розрахунку ціни на визначену дату або за біржовими котуваннями

на дату продажу товару. Таким чином, для ефективного застосування ставок

імпортного мита слід насамперед достовірно визначити МВ товару.

45. Единий митний тариф та порядок його застос.

Єдиний мит тариф(ЄМТ)-регул з-м Укр про ЄМТ від 5/02/92р. Порядок формув та

застое ЄМТ при ввезенні на митну територію Укр та вивезенні за межі цієї

території товарів та ін предметів встановл з метою обкладення митом зазначених

товарів та ін предметів. ЄМТ - це систематизований звід ставок мита, яким

обклад товари та ін предмети, що ввозяться на митну територію Укр або

вивозяться за межі цієї території. ЄМТ встановлює на єдиній митній території Ук

обкладення митом предметів, що ввозяться на митну територію Укр або вивозяться

з цієї території. Ставки ЄМТ є єдиними для всіх суб'єктів ЗЕД незалежно від

форм власності, організації госп діяльності та терит розташування, за винятком

випадків де­яких випадків. ЄМТ затвердж ВРУ за поданням КМУ. За заг правилом

товари та ін предмети, що ввозяться на митну територію Укр і вивозяться за межі

цієї території, підлягають обкладенню митом. Мито, що стягується митницею,

являє собою податок на товари та ін предмети, які переміщ через митний кордон

Укр. Види і ставки мита: в Укр застое такі види мита: адвалерне, що нарахя у %

до митної вартості товарів та ін предметів, які обкладаються митом; специфічне,

що нарах у встановленому грош розмірі на одиницю товарів та ін предметів, які

обклад митом; комбіноване, що поєднує обидва ці види митного обкладення. Ввізне

мито нарах на товари та ін предмети при їх ввезенні на митну територію Укр.

Воно є диференційованим: до товарів та ін предметів, що походять з держав, які

входять разом з Укр до митних союзів або утворюють з нею спец митні зони, і в

разі встановл будь-якого спец преференційного митного режиму згідно з міжнар

дог за участю Укр, застое преференційні ставки ввізного мита, передбач ЄМТ; до

товарів та ін предметів, що походять з країн ~\6о екон союзів, які

корнет в Укр режимом найбільшого сприяння, котрий означає, що іноземні суб'єкти

госп діяльності цих країн або союзів мають «іільги щодо мит, за винятком

випадків, ьоли зазначені мита та пільгг щодо них встановл в рамках спец

преференційного митного режиму, застое пільгові ставки ввізного мита, передбач

ЄМТ; до решти товарів та ін предметів застое повні (загальні) ставки ввізного

мита, передбач ЄМТ. Вивізне мито нарах на товари та ін предмети при їх

вивезенні за межі митної території Укр. Воно нарах за ставками, передбач ЄМТ.

Мито нарах митним органом Укр відповідно до положень з-ну і ставок ЄМТ, чинними

на день подання митної декларації, і сплачується як у валюті Укр, так і в

інозем валюті, яку купує НБУ. Мито вноситься до держ бюджету Укр.

46. Зміст і види транспорт операцій узовн торгівлі.

Транспорт є осн сполучною ланкою між продавцем і покупцем. Ціль трансп-ня -

своєчасна доставка вантажу в належному стані в кінцевий пункт призначення

Існують різноманітні засоби трансп вантажів між країнами Плануючи

відправлення вантажів і вибір виду транспорту, необхідно враховувати ряд

обставин:

вид вантажу, відстань і маршрут перевезення Місце відправлення вантажу в

кінцевий пункт перевезення є також визначальними при виборі виду транспорту У

перевезеннях на континенті використ залізничний, авто і авіаційний транспорт

Вирішальними при виборі одного з них є: вартість перевезення, безпека трансп-

ня, чинники часу. Найшвидший засіб доставки вантажів - авіатранспорт. Проте

він дорогий і тому застое тільки в надзвичайних випадках, коли необхідно

доставити вантаж у мінім термін. Морські перевезення поділ на ринок

трампового і лінійного судноплавства Трамповими назив судна, що вчиняють

нерегулярні рейси, без чіткого розкладу і спрямовуються судновласниками туди,

де є попит на тоннаж. Лінійне судноплавство - форма трансп послуг, що

забезпечує регулярні перевезення між встановл портами генеральних вантажів по

заздалегідь оголошеному розкладу. До переваг лінійного судноплавства

ставляться:

регулярність, дотримання термінів розкладу, відносно стабільні ціни,

експлуатація спеціалізованого тоннажу, наявність широкої мережі агентів.

Проте це потребує значних витрат і тому тарифи лінійних перевізників вище

фрахтових ставок при трампових перевезеннях. Осн док-м у морських

перевезеннях є коносамент. Коносамент - документ, що видає судновласник

вантажовідправнику в підтвердження прийняття вантажу до перевезення морським

шляхом. Коносамент виконує три осн функції: засвідчує прийняття

судновласником (перевізником) вантажу до перевезення, є товаророзпорядчим

документом, свідчить про укладення договору перевезення вантажу морським

шляхом, відповідно до якого перевізник зобов'язується доставити вантаж. Осн

док-м у перевезенні товарів залізницею з країни в країну є залізнична

накладна. Вона виконує функції: договору про перевезення; товаророзпор

документа;

підтвердження про приймання вантажу до перевезення Осн док-м в авто

перевезеннях є товаротранспортна накладна, що виконує функції;

договору перевезення; товаророзпор документа; розписки перевізника.

Осн док-м в авіаперевезеннях є авіанакладна, що виконує функції:

договору повітряного перевезення; товаророзпоряд документа; розписки в

Прийомі вантажу до перевезення; митної декларації.

47. Міжнар правила Інкотермс і їх застое і зовн торгівлі.

Інкотермс — це систематиз поєднання низки міжнар торгівельних звичаїв,

базисні умови поставки. Видаються вони Міжнар торгів палатою і вперше були

опубліковані у 1936 року Ціллю Інкотермс е забезпечення комплекту міжнар

правил по тлумаченню найбільше широко використ торгових термінів в області

зовніш торгівлі. Сфера дії Інкотермс обмежена питаннями, пов'язаними з

правами і обов'язками сторін договору купівлі-продажу у відношенні постачання

проданих товарів. Вони несуть всього лише рекомендаційний хар-р: по-перше,

Інкотермс не регул наслідки, що може мати контракт щодо права власності на

товар і не містять засоби прав захисту у випадку порушення контракту однієї

зі сторін; по-друге, тільки пряме посилання на використ правил у тексті

контракту є підставою для тлумачення контракту відповідно до Інкотермс, по-

третє, при наявності в контракті посилання на умови Інкотермс і одночасно

статей, що суперечать або обмежують їх, такі статті мають превалюючу дію

Застое термінів Інкотермс спрощує скаладання і узгодження торг договорів,

сприяє однаковому тлумаченню і розумінню контрагентами різних країн умов

постачання товарів. Застое термінів дозволяє гопод суб'єктам з різних країн,

що можуть мати різне внутрішнє зак-во, різноманітну практику здійснення

торгових операцій і т.п., досягти однакового розуміння своїх зобов'язань по

постачанню товару, уникнути витрат часу на узгодження і детальний опис у

договорі купівлі-продажу умов постачання товару, зводити до мінімуму можливі

спори в зв'язку з неправильним розумінням, тлумаченням умов постачання товару

і запобігти в зв'язку з цим збоям у постачанні. Правила виступають свого роду

міжнар еталоном, стандартом в області постачання товарів Застое термінів укр

госп суб'єктами, у взаємовідносинах із їхніми інозем контрагентами спрощує

упорядкування й узгодження торгових договорів, сприяє однаковому розумінню і

тлумаченню умов постачання товарів, незважаючи на можливі розходження між

зак-вом України і зак-вом країни. Обов'яз використ правил в Укр встановлена

указом през від 04.10.94 р. про застое міжнар правил інтерпретації

комерційних термінів.На даний момент у світі існує Інкотермс 2000, який досі

офіц не опублік в Укр. В нових правилах пропонується більш просте і ясне

визначення 13 термінів, кожний із який був переглянутий, а також врах широке

поширення зон вільної торгівлі, збільшення використ електронних засобів

зв'язку при вчиненні торгових угод і зміни у практиці трансп товарів.

Структура Інк-2000 залиш такою же, як і структура Інкотермс-1990. Як і в

попередній редакції, у правилах зберігається 13 торгових термінів, об'єднаних

у 4 групи: група Е: ЕХ\У Франко завод (назва місця); група Р:

РСА Франко перевізник (назва місця призначення), РА5 Франко уздовж борту

судна (назва порту відвантаження), РОВ Франко борт (назва порту

відвантаження); група С:

СРК. Вартість і фрахт ( назва порту на призначення), СІР Вартість, страх і

фрахт (назва порту призначення),СРТ Фрахт/перевезення оплачені до (назва

місця призначення), СІР Фрахт/перевезення і страх оплачені до (назва місця

призначення); група

ВАР Поставка до кордону (назва місця постачання), ОЕ8 Постачання із судна

(назва порту на призначення), ОЕО Постачання з пристані (назва псування

призначення), Постачання без оплати мита (назва місця призначення), ООР

Постачання з оплатою мита (назва місця призначення). Крім того, значні зміни

були внесені в дві області: -митне очищення і здійснення митних платежів по

термінах РАЗ і ОЕО; -обов'язку по навантаженню і розвантаженню по терміні

РСА.

48. Організація морських, залізн., явтомоб. перевезень.

Транспортні перевезення - перевезення вантажів, пасажирів між 2 і більше

країнами. Існують різноманітні способи транспортування вантажів між країнами.

Інколи можливість вибору виду транспорту відсутня. Вантажі, що швидко псуються,

перевозяться авіатранспортом. Водночас, авіаперевезення недопустимі для

легкозаймистих, вибухонебезпечних вантажів. Основну частину міжнародних

морських перевезень складають перевезення масових наливних і навалочних

вантажів (нафти, зерна, кам,яного вугля). Вирішальним при виборі одного з видів

транспорту є, окрім виду вантажу, такі умови: 1 .Фактор часу. Очевидно,

що найшвидший спосіб доставки вантажу -авіатранспорт. Однак він дорогий і тому

застосовується тільки в екстрених випадках. В ін. випадках розробляються добре

сплановані програми поставок. Товар слід закуповувати, якщо це можливо, у тих

країнах, з я ких їх зручніше доставляти. 2. Вартість перевезення. Не

існує якихось певних правил, які дозволяють визначити точний % вартості

транспортних витрат по відношенню до вартості товару. Здоровий глузд підказує,

що це повинен бути невеликий %_3. Безпечність транспортування. Крихке і

дороге обладнання найкраще перевозити авіатранспортом, навіть якщо поставка

даного вантажу не термінова. Товари, для яких ступінь ризику крадіжки високий

(запчастини автомашин, медикаменти тощо) доставляються, як правило, традиційним

способом

морем, хоч коштує це трохи дорожче. Етапи міжнародного перевезення вантажів:

1.Аналіз: тарифів (ціни, екон. обгрунтування перевезення товару), умов

перевезень (вид товару, технічних умов перевезень). транспортних ринків;

2.Планування:

зовнішньо-торгівельних перевезень, транспортних витрат; 3.Підготовка товару

до транспортування;

4.Укладання договору; 5.Страхування;

6.Виконання санітарних, митних і ін. операцій; 7. Розробка транспортно-накладної

документації; 8. Організація контролю за перевезенням товару; 9. Вирішення

спірних питань. Документи. що супроводжують товар: накладна, консомент

(має 3 ф-ії: майнова, товарно-розпорядча, договірна), книга міжнародних

дорожніх перевезень.

??. Особливості застосування базисних умов (САР)

— За цих умов експортер за власний кошт зобов.язанний: поставити товар з

документами, що підтверджують його відповідність вимогам контракту ;

упокувати товар у відповідну морську упаковку , зафрахтувати судно до місця

призначення ; доставити товар у порт;

отримати експортну ліцензію та виконати митні формальності;

повантажити товар на судно;

повідомити імпортера про повантаження і передати йому комплект документів , у

т.ч. морський коносамент.

Імпортер зобов: застрахувати товар, покрити всі витрати, пов.язані з

транспортуванням вантажів , за винятком фрахту; прийняти документи в

еспортера; оплатити товар. Ризик і право власності переходить від продавця до

покупця у момент перетинання вантажем борту судна в порту повантаження.

49. Страхуваяня з-.т. діяльності, види і зміст.

Страхування - це система екон. відносин, яка полягає в утворенні за

рахунок підпр., організацій і населення спеціального фонду засобів для

відшкодування збитків у майні, завданих у результаті стихійного лиха та ін.

несприятливих випадкових явищ. У страхуванні обов.язковою є наявність 2 сторін:

страхової організації (страховика) та юр. і фіз. осіб, які вносять у страхову

організацію встановлені платежі. Характерні риси страхування: 1.

Цільове акумулювання коштів, які використовуються тільки на покриття втрат у

заздалегідь обумовлених випадках; 2. Ймовірний х-р відносин, оскільки

заздалегідь невідомо, коли наступить відповідна подія, якою буде її сила і кого

зі страхувальників вона стосуватиметься;

З.зворотність коштів, оскільки вони призначені для виплати всім страхувальникам

у сукупності (але не кожному страхувальнику зокрема). Види страхування:

1 .Майнове, об.єктом якого є різноманітні матеріальні цінності; 2.Особисте, де

основою економічних взаємин є події у житті фіз. осіб; 3.Страхування

відповідальності, предметом якого виступають найрізноманітніші зобов.язання

страхувальника щодо відшкодування збитків (шкоди) третім особам. З метою

зменшення можливих валютних втрат через різкі коливання курсів валют та їх

інфляційне знецінювання застосовується метод хеджування. тобто метод

укладання поряд з основним контрактом контракту про купівлю в постачальників

відповідного товару на термін (йдеться про пізніший термін, ніж за основним

контрактом) за фіксованою ціною. Спекулюючи на біржі цим основним контрактом,

експортет розраховує отримати прибуток, який компенсує йому можливі збитки при

виконанні основного контракту. Багато іноземних банків часто здійснюють і

валютні угоди "на термін" (форвардні валютні операції) - купівля чи

продаж певних сум відповідної валюти за заздалегідь обумовленим курсом на

основі поточних ринкових котирувань з її фактичною передачею у розпорядження

контрагента у певний строк у майбутньому. Таким чином, банки страхують себе і

своїх клієнтів від можливих валютних збитків від час проведення останніми з.-т.

операцій. Використовується і такий метод страхування від валютного ризику, як

проведення угод "спот" із валютами й одночасне розміщення їх на

грошових ринках.

50. Система валютного регулювання ЗЕД в Укр.

Механізм валютного регулювання має 2 рівні: міждерж. і національний. Ф-ії

регулювання міжнародних валютних відносин покладені на МВФ. У 1992р. у члени

МВФ біли прийняті країни колишнього СРСР, у т.ч. й Укр. Вступивши у члени МВФ

Укр. одночасно ввійшла у структуру Світового банку, їй виділена квота акцій на

загальну суму 1.3 млрд. дол. Валютну готівку за членство Укр. в банку в сумі

7,9 млн. дол. внесла Голландія, котра є країною-опікуном нашої країни у цій

банківській структурі. Вступ Укр. до МВФ і Світового банку дає їй можливість

отримувати достатньо вагомі кредити для структурної перебудови екон.,

стабілізації власної валюти, відкриває шлях для залучення іноземних інвестицій.

Механізм валютного регулювання в Укр. на нац. рівні являє собою систему

контролю за припливом і відпливом іноземної валюти з країни в країну. Із цією

метою урядом приймаються постанови щодо валютного регулювання з різноманітними

обмеженнями. Як правило, це постанови, які: а) вимагають від окремих осіб чи

фірм, що отримують іноземну валюту, передати або продати її урядові; б)

нормують запаси іноземної валюти. Підприємець, який бажає здійснити платежі за

кордон в іноземній валюті, може потрапити під обмеження обсягу валюти, що не

дозволить йому купити стільки товарів за рубежем, скільки він би хотів. Тому,

укр. фірма, яка бажає експортувати свої товари за кордон, повинна знати про всі

діючі постанови щодо валютного регулювання в Укр. і в ін. країнах, позаяк вони

можуть відбитися на її спроможності поставляти товари чи отримувати

плаД-ежі з цих країн.

51. Операції з валютою та порядок розрах., ф-ії НБУ і комерц. банків.

Резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням

обмежень, встановлених актами валютного законодавства Укр.. Усі надходження на

користь резидентів у іноземній валюті підлягають обов'язковому продажу через

уповноважені банки на міжбанківському валютному ринку Укр.. Кошти у валюті

Укр., одержані уповноваженими банками від виконання зазначених операцій,

підлягають відрахуванню резидентам. Структура міжбанківського валютного ринку,

а також порядок та умови торгівлі іноземною валютою на міжбанківському

валютному ринку визначаються НБУ. НБУзобов'язаний проводити політику,

спрямовану на підтримання валюти Укр.. і з цією метою може виступати суб'єктом

міжбанківського валютного ринку Укр.. НБУ видає індивідуальні та генеральні

ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим

ліцензування. Уповноважені банки та інші кредитно-фінансові установи, що

одержали ліцензію НБУ: а/ від свого імені купують і продають іноземну валюту на

міжбанківському валютному ринку Укр. за дорученням і за рахунок резидентів і

нерезидентів; б/ мають право від свого імені і за свій рахунок купувати

іноземну валюту готівкою у фізичних осіб резидентів і нерезидентів, а також

продавати її фізичним особам резидентам. У розрахунках між резидентами і

нерезидентами в межах торговельного обороту використовується як засіб платежу

іноземна валюта. Більшість валютних операцій здійснюється у доларах, а також у

нім. марках, англ. фунтах стерлінгів, япон. ієнах, франц. і швейц. франках.

Останнім часом у валютний оборот включаються і міжнар. засоби платежу - Евро,

ЕКЮ та ін. колективні валюти.

52. Порядок визначення валютного курсу

Валютний курс - співвідношення обміну 2 грошових одиниць, або ціна однієї

валюти, виражена в ін. валюті. Його зміни суттєво впливають на розвиток як

внутрішньогоспод. процесів, так і зовнішньоекон. позицій тієї чи ін. "країни. У

більшості країн при встановленні валютного курсу застосовується пряме

котирування. Воно означає, що певна постійна сума іноземної валюти

використовується для вираження змінної величини відповідної суми нац. валюти.

Валютні котирування встановлюються банками. При цьому залежить від того, чи

здійснює банк купівлю чи продаж валюти, ррозрізняються курси продавця і

покупця. За курсом покупця банк купує іноземну валюту, а за курсом продавця -

продає її. Різниця між курсами продавця та покупця використовується для

покриття витрат банку і звичайно містить банківський прибуток. Ця різниця, що

називається маржею чи спредом, як правило, становить десяті або й навіть соті

частки % і може коливатися залежно від конкретної ситуації на валютному ринку.

53. Відповідальність за порушення валютного законодавства.

Незаконні скуповування, продаж, обмін чи використання валютних цінностей як

засобу платежу або як застави, тобто вчинення цих дій без відповідного

дозволу (ліцензії), якщо відповідно актів валютного законодавства, наявність

такого дозволу (ліцензії) з обов'язковою, тягнуть за собою адміністративну

або кримінальну відповідальність. Наприклад, до резидентів, нерезидентів,

винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю,

застосовуються така міри відповідальності /фінансові санкції/: за здійснення

операцій з валютними цінностями без одержання генеральної або індивідуальної

ліцензії НБУ -штраф у сумі, еквівалентній сумі /вартості/ зазначених валютних

цінностей, перерахованій у валюту Укр. за обмінним курсом НБУ на день

здійснення таких операцій. Санкції, застосовуються НБУ та за його визначенням

- підпорядкованими йому установами. Оскарження дій щодо накладення стягнень

провадиться у судовому порядку Суми стягнених штрафів спрямовуються до

державного бюджету.

54.1. Мета і задачи створення СЕЗ, їх класифікація

Вільні екон, зони -невелики територіальні анклави з особливо сприятливим

режимом для діяльності іноземного капіталу, слабко пов,язаним з нац ринком ї

орієнтованим переважно на експорт, Вільні екон. зони для країн із переходною

екон. покликані:

Опрацювати на внутрішній ринок країни, сприяючи насиченню його передовою

технологією та ^високоякісними товарами; 2)служити 'для країни центром

освоєння та поширення зарубіжного управлінського досвіду, полігоном для

перевірки нових форм господарювання;

3)функціонуючи в економіці країни не анклавно, а як її невід.ємна складова,

передбачати сприятливий режим не тільки для іноземних інвесторів, але і для

нац. підпр. Метою створення спеціальних економічних зон та

запровадження на територіях пріоритетного розвитку спеціального режиму

інвестиційної діяльності є залучення інвестицій у пріоритетні галузі

виробництва для створення нових робочих місць та працевлаштування працівників,

що вивільняються у зв'язку із закриттям, реструктуризацією підприємств,

впровадження нових технологій, модернізація діючих виробництв, розвиток

зовнішньоекономічних зв'язків, збільшення поставок на внутрішній ринок

високоякісних товарів та послуг, створення сучасної виробничої, транспортної та

ринкової Інфраструктури, ефективне використання природних ресурсів. Типи

зон: 1)експортно-виробничІ зони - територіальний анклав, в якому зарубіжні

фірми виробляють для вивозу за кордон промислові товари,, й отримують прибуток

за рахунок спеціальних стимулів і привілей, 2)зони зовнішньої торгівлі -

компанії, зо діють у цій зоні можуть відстрочувати виплати (чи взагалі їх

уникати), знижувати тарифи на товари, що проходять через зону; 3) зони

підприємств - це спец, території, а яких діючі підпр отримують від місцевої

влади певні преференціальні права; 4)науково-технолог. парки -створення навколо

якогось ядра зони з особливою інфраструктурою, яка забезпечує процес

прискореної передачи нової технології в промисловість; 5)наукові парки - це

райони з підвищеною концентрацією внсокотехнологічних підпр., розташованих

поблизу великих наукових закладів; 6)технополісн - це місто та прилегла до

нього територія, де в органічній єдності розташовані підпр. високотехнолог.

галузей промисловості, наукові заклади, вузи, що готують для технополісів

наукові й інжинерні кадри, та житлова забудова з відповідною сучасною

виробничою і соц. Інфраструктурою.

54.2. Механізм ф-ння СЕЗ

Вільні екон. зо.ни - невелики територіальні анклави з особливо

сприятливим режимом для діяльності іноземного капіталу, слабко пов.язаним з

нац. ринком і орієнтованим переважно на експорт. В СЕЗ створюються

сприятливі митні умови та режим митного оподаткування. На складах, які

розміщені в вільних зонах, товари зберігаються до їх переміщення всередину

країни через митний кордрн або до їх реекспорту, В першому випадку виплачується

відповідне мито, в другому - товари вивозяться без дотримання будь-яких митних

формальностей На всі об'єкти та суб'єкти економічної діяльності СЕЗ поширюється

система державних гарантій захисту інвестицій. Держава гарантує суб'єктам

господарської діяльності СЕЗ право на вивезення прибутків і капіталу,

інвестованого в СЕЗ, за межі СЕЗ і України. Суб'єкти економічної діяльності, що

діють на території СЕЗ, здійснюють матеріально-технічне постачання і реалізацію

продукції, а також одержують І надають послуги у формах і на умовах, які вони

визначають самостійно на основі договорів із своїми контрагентами. Органи

державної виконавчої влади не мають права застосовувати у відносинах із

зазначеними суб'єктами обов'язкове державне замовлення. Суб'єкти економічної

діяльності СЕЗ мають право брати участь у конкурсах на державні замовлення, що

оголошуються державними установами України, На території СЕЗ мають право

функціонувати будь-які суб'єкти економічної діяльності. Вони мають право

самостійно обирати види, форми і методи своєї діяльності на території СЕЗ, що

не суперечать законодавству України, На території СЕЗ не ДОЗВОЛЯЄТЬСЯ

ДІЯЛЬНІСТЬ, ЩО суперечить міжнародним угодам, учасником яких є Україна.

54.3. Умовн і особливості створення СЕЗ в Укр.

СЕЗ створюються ВР за ініціативою Президента України, КМ або місцевих Рад

народних депутатів та місцевої державної адміністрації У разі створення СЕЗ за

ініціативою Президента або КМ відповідне рішення може бути прийняте лише після

одержання письмової згоди відповідної місцевої Ради народних депутатів, та

місцевої державної адміністрації, на території якої передбачається

розташувати СЕЗ- У разі, коли ініціатива у створенні СЕЗ належить місцевим

Радам народних депутатів та місцевим державним адміністраціям, вони подають

відповідну пропозицію КМ. КМ повинен розглянути пропозицію про створення СЕЗ у

60-денниЙ строк з дня її надходження і подати висновок з цього питання до ВР.

Підсумки діяльності СЕЗ в Укр незначні. Всі зони фактично ф-ють на основі

правил, розроблених в житті за кордоном. Але існує думка, що це питання не

повинно вирішуватися на укр. принципах. Для цього необхідно з.ясувати, які нам

необхідні зони в майбутньому. Необхідно розробляти власну концепцію створення і

ф-ння СЕЗ, основними засадами якої є: 1)зони повинни формуватися не під тиском

місцевих адміністрацій, а виходячи з мотивів н\г ефективності; 2)нашій країні

необхідно створювати СЕЗ в першу чергу для своїх півдпрємців. Залучати нац.

капітал, в тому числі і той, який "уплив" за кордон; 3)розвиток. СЕЗ необхідно

починати з галузевих, виробництв.

54.4. Світовий досвід використання режимів СЕЗ

Вільні екон. зони -невелики територіальні анклави з особливо сприятливим

режимом для діяльності іноземного капіталу, слабко пов,язаним з нац. ринком і

орієнтованим переважно на експорт. В світовній практиці можна прослідкувати

відхилення від концепції спеціальних зон. Такими відхиленнями є: 1) спонтанне

поширення зональних привілеїв і пільг на прилеглі території;

2)поступова (й успішна) переорієнтація ряду зон на внутрішній ринок, що

суперечить самій Їх ідеї (продукція, наприклад, вільної зони Манаус у Бразилії

майже повністю поглинута внутрішнім ринком), 3)охоплення зонами дуже великої

території, а не відносно маленького промислового анклаву (відомі випадки, коли

практично цілі держ. виявлялись такими зонами); 4)трансформація виробничої зони

в зону з сервісною орієнтацією (вільна зона Монтего-Бей, Ямайка).

55.1. Зміст і структура з.-т. контракту Основними елементами з.-е.

контракту є: 1.Назва, номер контракту, дата і місце йог укладання; 2. преамбула

- визначається повне найменування сторін із зазначенням країни; 3.предмет

контракту - визначається який товар (роботи, послуги) один із контрагентів

зо6ов,язується поставити іншому, із зазначенням точного найменування марки,

сорта або кінцевого результату виконуваної роботи; 4. Кількість і якість товара

(обсяг виконуваємих робіт, надання послуг); 5.базисні умови поставки товарів

(приймання\здачі виконаних робіт, послуг) визначаються вид транспорту і базисні

умови поставки, які визначають обов.язки контрагентів щодо поставки товарів і

встановлюють момент переходу ризиків від однієї сторони до ін., а також

конкретний строк поставки товара. У випадку укладння контракту на

виконання робіт, послуг в цьому розділі визначаються умови і строк виконання

робіт, послуг. 6.Ціна і загальна вартість контракту

визначається ціна одиниці товару, загальну вартість за контрактом, а також

валюту платежу; 7. Умови платежу - визначає засоби, порядок, терміни

фінансових розрахунків та гарантії виконання сторонами контракту взаємних

платіжних зобов.язань Світова практика розрахунків грунтується на З основнихх

способах платежів: а) готівковий платіж - оплата товару через банк до чи

після передачі експортером товаросупровідних документів або товару у

розпорядження покупця; б) платіж з авансом - сплата експортерові обумовленої

в контракті суми в рахунок поставки товару в майбутньому; в) платіж у кредит

-надання експортером імпортерові комерційного кредиту; 8. умови

здачі(приймання) товару визначаються строки і місце фактичної передачи

товару, перелік товаросупровідних документів; 9. Упаковка та маркування - цей

розділ містить відомості про упаковку, основне призначення якої є збереження

товару від загибелі та пошкоджень під час транспортування до місця

призначення та нанесення на ній відповідне маркування; 10 Форс-мажорні

обставини - цей розділ містить дані про те, в яких випадкаах умови

контрактуможуть бути не виконані сторонами (стихійні лиха, воєнні дії,

втручання з боку влади ін.). При цьому сторону звільняються від

відповідальності на строк дії цих обставин; 11. Санкції і рекламації -

визначає порядок застосування штрафних санкцій, відшкодування збитків і

пред.явлення рекламацій у зв,язку з невиконанням або неналежним виконанням

одним із контрагентів своїх облв,язків 12. арбітраж - вказується місце

арбітражного суду (країна і право, яке застосовується) або обумовлюються

випадки, в яких сторони можуть звернутися до суду; 13. Юр. адреси, поштові та

платіжні реквізити. За домовленості сторін в контракті можуть визначатися

додаткові умови (страхування, гарантії якості, залучення субвиконавців тощо).

55.2. Формувяння ціни з.-т. контракту

Контрактні ціни у сфері з.-с. діяльності визначаються суб'єктами з.-е.

діяльності на договірних засадах з урахуванням попиту та пропозиції, а також

інших факторів, які діють на відповідних ринках на час укладення з.-е.

контрактів. Міністерство екон. може запроваджувати індикативні ціни на

товари: щодо експорту яких застосовано антидемпінгові заходи; щодо яких

застосовуються спеціальні імпортні процедури; щодо експорту яких встановлено

режим квотування, ліцензування; щодо експорту яких встановлено спеціальні

режими; в інших випадках на виконання міжнародних зобов'язань Укр.. В цих

випадках контрактні ціни у сфері з.-е. діяльності визначаються суб'єктами з.-

е. діяльності відповідно до індикативних цін, запроваджуваних Міністерством

еономіки. У контракті, вже підписаному сторонами угоди, ціну товару може бути

зафіксовано в момент укладання угоди, ціну товару може бути зафіксовано в

момент укладання угоди лише на строк її дії чи до моменту її виконання.

Залежно від засобу фіксації розрізняють такі види цін: 1. тверда -

встановлюється в момент підписання контракту і не підлягає зміні в процесі

виконання угоди; 2. рухома - ціна, яку зафіксовано в контракті і яку може

бути змінено в процесі його виконання; 3.змінна -може бути використана

контрагентами угоди на поставку товарів тривалого виготовлення; 4. ціна з

наступною фіксацією - встановлюється в процесі виконання контракту та

потребує спеціального застереження в тексті контракту.

55.3. Підготовка і складання з.-т. контракту

Підготовка включає З етапи: 1.Вибір ринку та його вивчення. Вивчення

ринку проводиться за програмою маркетингу Фактори, які вивчаються: політ,

відносини з країною-контрагентом, ємкість товарного ринку, кон,юктура товарних

ринків,торгово-політичні умови, транспортні умови, умови платежу та кредиту,

правові питання, специфічні вимоги ринку, канали та методи збуту, джерела

вивчення ринку 2. Вибір контоагенту.Якщо угода укладається з фірмою,

потрібно ознайомитись з правовим становищем фірми, щоб знати, хто платитиме

борги, кому надається право укладення угод, які межі повноважень.3.Проведення

попередніх переговорів і укладання контракту Основним способами ведення

переговорів є...

55.4. Реєстрація зовнішньоторгівел. контрактів в Україні

УПУ Про облік окремих видів зовнішньоекономічних договорів в Україні.

0. товари, відносини з реекспорту яких регулюються чинним законодавством

України та міжнародними договорами України;

1. товари походженням з України, щодо яких міжнародними договорами України

передбачено добровільні обмеження експорту з метою запобігання демпінгу;

2. товари походженням з України, щодо яких здійснюються антидемпінгові

процедури;

3. товари походженням з України, імпорт яких до інших держав квотується,

контингентується, ліцензується відповідно до законодавства цих держав або

нормативних актів економічних угруповань, митних союзів;

4. товари походженням з України, експорт яких здійснюється у рамках бартерних

(товарообмінних) операцій чи операцій з зустрічною торгівлею. Порядок

здійснення обліку (реєстрації) зовнішньоекономічних договорів ( Наказ Мінеко

29.06.2000 N 136)

Для реєстрації зовнішньоекономічних договорів подаються такі документи:

заява в довільній формі на офіційному бланку суб'єкта зовнішньоекономічної

діяльності -заявника за підписом його керівника; інформаційна картка

зовнішньоекономічного контракту установленої форми, оригінал

зовнішньоекономічного договору (контракту) з усіма чинними на дату подання

додатками, копія свідоцтва про державну реєстрацію с.п.д., витяг з реестра

про реєстрацію іноземного с.п.д., документ про оплату послуг за реєстрацію

зовнішньоекономічного договору. Документи на реєстрацію контрактів подаються

до

міністерства економікі україні в установленій час, і приймаються у спеціально

визначеному приміщенні Міністерства фахівцями управління нетарифного

регулювання та контрактного обліку. Датою подання документів на реєстрацію

контрактів уважається день реєстрації заяви в Міністерстві економіки, що

підтверджується відповідним записом у журналі реєстрації.

Підтвердженням реєстрації зовнішньоекономічного договору (контракту) є картка

реєстрації-обліку контракту, установленої форми.

56. Організація міжн. розрахунків.

Міжнар. розрах. - це здійсн. платежів за грошовими вимогами та

зобов,язаннями, які виникають у зв.язку з екон., політ, та культурними

відносинами між юр. особами та громад, різних країн. У з.-т. операціях діє ціла

система способів, засобів і форм платежів, що створюють цілісний механізм

розрахунків. Існує 3 способи платежу: І. Платіж готівкою -

здійснюється через банк після передачи продавцем товаророзпорядчих документів

або самого товару покупцеві.

Авансовии платіж виплата покупцем обумовлених у контракті сум до передачі

товаророзпорядчих документів і самого товару у розпорядження покупця, а

найчастіше під час і навіть до виконання замовлення.

Платіфж у кредит - покупець оплачує суму, обумовлену у контракті через

якійсь час після поставки товару. Засоби платежу: 1. Чек - це

безумовна пропозиція чекодавця платнику здійснити платіж вказаної на чекові

грошової суми чекодержателеві готівкою чи перерахуванням грошей на рахунок

власника чека у банку. Розрізняють такі види чеків: а) іменний, або чек на

користь певної особи. Не може бути переданий із допомогою звичайного

індосаменту Тут передача здійснюється цесією, тобто шляхом передавального

надпису.б) ордерний -чек, виписаний на користь певної особи чи за його наказом.

Передається за допомогою індосаменту', в) чек на пред,явника - виписується

пред.явникові і може бути переданий ін." особі як з індосаментом, так і без

нього. І.Вексель - це цінний папір, що оформлюється у сгрогій

відповідності з вимогами закону та містить безумовне абстрактне грошове

зобов.язсння. Використовується переказнн безумовна пропозиція трансанта

(кредитора), адресоване трасату (боржнику), сплатити 3 особі (ремітенту) в

установлений термін вказану суму; простий - виставляється не

кредитором, а боржником, який називається векселедавцем Останній бере зобов,

язання сплатити кредитору певну грошову суму в обумовленому місці у визначений

термін. Форми платежів: 1 100% авансований платіж у розмірі

повної вартості товару, що поставляється, Акредитик

зооов.язання банку провести за дорученням імпортера платежі експортерові відразу

ж після поставки товару та подання банкові документів, що засвідчують цю

поставку; З.їнкасо -банківська розрахункова операція, за допомогою якої

банк за дорученням свого клієнта (експортера) отримує на основі розрахункових

документів належні клієнтові кошти від платника (імпортера) за відвантажені на

адресу імпортера товари і зараховує ці кошти на рах. клієнта-експортера у себе

у банку.

Відкритий рахунок - експортер записує на рахунок імпортера у вигляді його

боргу вартість проданих і відвантажених товарів, а імпортер зобов,язується

погасити кредит в установлений термін.

57. Механізм розрах. при здійсн. з.-т. операцій Міжнар.

розрах. - це здійсн. платежів за грошовими вимогами та зобов.язаннями, які

виникають у зв.язку з екон., політ, та культурними відносинами між юр. особами

та громад, різних країн. У з.-т. операціях діє ціла система способів, засобів і

форм платежів, що створюють цілісний механізм розрахунків. Існує 3 способи

платежу:

Платіж готівкоює - здійснюється через банк після передачи продавцем

товаророзпорядчих документів або самого товару покупцеві.

Авансовий платіж- виплата покупцем обумовлених у контракті сум до

передачі товаророзпорядчих документів і самого товару у розпорядження покупця,

.а найчастіше під час і навіть до виконання замовлення.

Платіфж у кредит - покупець оплачує суму, обумовлену у контракті через

якійсь час після поставки товару. Засоби платежу: 1. Чек - це

безумовна пропозиція чекодавця платнику здійснити платіж вказаної на чекові

грошової суми чекодержателеві готівкою чи перерахуванням грошей на рахунок

власника чека у банку. Розрізняють такі види чеків: а) іменний, або чек на

користь певної особи. Не може бути переданий із допомогою звичайного

індосаменту. Тут передача здійснюється цесією, тобто шляхом передавального

надпису.б) ордерний -чек, виписаний на користь певної особи чи за його наказом

Передається за допомогою індосаменту; в) чек на пред.явника - виписується

пред.явникові і може бути переданий ін особі як з індосаментом, так і без

нього. І.Вексе.іь - це цінний папір, що оформлюється у строгій

відповідності з вимогами закону та містить безумовне абстрактне грошове

зобов.язання. Використовується: переказний безумовна пропозиція трансанта

(кредитора), адресоване трасату (боржнику), сплатити 3 особі (ремітенту) в

установлений термін вказану суму, простий - виставляється не кредитором, а

боржником, який називається векселедавцем. Останній бере зобов.язання сплатити

кредитору певну грошову суму в обумовленому місці у визначений термін.

Форми платежів:

1.100% авансований платіж у розмірі повної вартості товару, що поставляється;

2. Акредитив- зобов.язання банку провести за дорученням імпортера платежі

експортерові відразу ж після поставки товару та подання банкові документів, що

засвідчують цю поставку;

3.Інкасо -банківська розрахункова операція, за допомогою якої банк за

дорученням свого клієнта (експортера) отримує на основі розрахункових

документів належні клієнтові кошти від платника (імпортера) за відвантажені на

адресу імпортера товари і зараховує ці кошти на рах. клієнта-експортера у себе

у банку. 4. Відкритті рахунок - експортер записує на рахунок імпортера

у вигляді його боргу вартість проданих і відвантажених товарів, а імпортер

зобов.язується погасити кредит в установлений термін.

58. Сутність та форми кредитування в міжнар. торговлі.

Мїжнар. кредит -це рух позичкового капіталу у сфері міжнар. екон.

відносин, пов,язаний із наданням валютних і товарних ресурсів на умовах

повернення, терміновості і сплати %. Кредитування зовнішній торговілі включає

кредитування експорту і кредитування імпорту. Кредитування експорту

відбувається у формі: покупательських авансів, які видаються

експортерами тій чи ін. країні іноземними виробниками або експортерам. Значення

його полягає в тому, що він є формою забезпечення обов.язків іноземних

замовників та являє собою збільшення капіталу експортеру.

2. банківське кредитування експортеру, яке виступає як: а) видача

кредитів під товари в країні експортера. Цей кредит дозволяє експортеру

продовжувати операції з товарами, які передбачені на експорт, не очікуючи

реалізації раніше заготовлених товарів;

б)надання ссуд під товари, які знаходяться в дорозі. Екон. значення цих ссуд

полягає в прискоренні кругообігу капіталу експортера, тобто перетворення його

частини із товарного в грошовий; в)надання кредиту під товари в країні

імпортера, г) бланкові кредити, не забезпечені товарами, які отримують

фірми-експортери від банків, які мають з ними довготермінові ділові зв.язки або

участь в капіталі. Кредитуванню

імпорту також виступає в формі комерційного і банківського кредиту.

Комерційні, або фірмові кредити, поділяються на; 1. Кредит по відкритому

рахунку - експортер записує на рахунок імпортера у вигляді його боргу вартість

проданих і відвантажених товарів, а імпортер зобов.язується погасити кредит в

установлений термін.2 вексельний кредит - експортер, укладаючи угоду щодо

продажу товару в кредит, виставляє тратту (переводний вексель) на імпортера,

який отримавши комерційні документи, акцептує його, тобто дає згоду на оплату у

вказаний на ньому термін

59. Основні умови міжнар. кредитів

Міжнар. кредит - це рух позичкового капіталу у сфері міжнар. екон.

відносин, пов.язаний із наданням валютних і товарних ресурсів на умовах

повернення, терміновості і сплати %. Основні умови 1 .повернення

якщо отримані засоби не повертаються, то це безповоротня передача грошового

капіталу, тобто фінансування; 2.терміновість, яка забезпечує повернення

кредиту в установлені кредитною угодою терміни; 3. платність, шо відображає

дію закона вартості та спосіб здійснення диференційованих умов кредиту;

4.забезпеченість, яка проявляється у гарантіях його погашення; 5. цільовий х-

р, що передбачає визначення конкретних об.єктів позики та його застосування

насамперед для стимулювання експорту країни-кредитора.

??. Міжнародні товарні біржі: суть, види, цілі біржових операцій.

Товарна біржа - це постійнодіючий оптовий ринок чистої конкуренції,

на якому згідно певних правил здійснюються угоди купівлі-продажу на

якісно однорідні та легкозамінні товари. Розрізняють універсальні

(Чикагська) та спеціалізовані (Лондонська біржа металів).

Товарна біржа здійснює свою діяльність за принципами:

рівноправності учасників біржових торгів; застосування вільних (ринкових)

цін; публічного проведення біржових торгів.

Функції МТБ. встановлення ціни, хеджування/страхування ціни майбутнього

контракту, гарантія поставки товару (біржеві склади) та виконання зобовязань по

контрактам (інститут фьючерсів та опціонів), як джерело отримання прибутку

(через спекуляції, інвестування, арбітражні та операції лендінгу) Різновиди та

цілі біржових операцій:

0. Фьючерені операції: головна ознака — укладання угод без наявності

товару (чи безвідкладної його поставки) - поняття "фьючерса". У

фьючерсній угоді містяться конретні вимоги щодо кількості, якості, сторків та

місця поставки товару, однак величина ціни залишається перемінною. Фьючерс

ліквідується двома способами -поставкою товару або укладенням протилежної

равноцінної угоди з одностороннім розірванням попередньої (офсету).

Ліквідація фьючерсу шляхом поставки (тобто передачі покупцю "варранту" — права

власності на товар на певному біржовому складі) невигідна продавцю, оскільки

той по-перше сплачує всі витрати на транспортування товару на склад, по-друге

може понести додаткові збитки від підвищення цін. При офсеті, сторона, яка його

зініціювала отримує "виграш" від зміни цін.

1. Спекулятивні операції (скупівля/продаж фьючерсів з метою отримання

прибутку від прогнозного підвищення/зниження цін)

2. Операції хеджування:

предбачають укладання/ліквідацію фьючерсів з метою страхування від можливих

коливань цін на ринку реальних товарів. Таким чином, продавець реального

товару, змушений понести збитки від зниження цін при поставці товарів згідно

форвардного контракту, отримує компенсацію у вигляді виграшу від праледьного

офсету фьючерсного контракту.

3. Торгівля опціонами За угодою на купівлю опціону покупець отримує

привілейоване право купити/продати фьючерс по заздалегіть обумовленій ціні, а

продавець - відповідно обовязок. Цінність опціона для покупця є лише у випадку

коли йому буде вигідно купити/продати фьючерс.

0. Операції з опціонами на права є менш ризиковими, ніж операції з фьючерсами

на товари. Збитки для покупця — розмір премії за опціон+банкіський процент.

Для продавця знижується ризик збитків від програшу фьючерсу, оскільки його

ціна стає фіксованою на строк дії опціону. В аспекті хеджування опціони

забезпечують страхування не тільки цінових ризиків, але й ризиків від

невиконання реальних контрактів чи зниження обємів виробництва.

Техніка біржових операцій . Основними учасниками біржових операцій є члени

біржі, тобто юридичні чи фізичні особи, які мають свою частку у статутному

капіталі біржі, і посередники, брокери, які допомагають укладати угоди у

біржовому кільці. Брокер не може представляти інтереси покупця чи продавця.

Його завдання — знайти покупця чи продавця і надати їм допомогу в укладенні

контракту. Брокер є постійним співробітником біржі, і за свою роботу він

отримує винагороду у вигляді відсотка від укладеного контракту.