Курсовая: Аналіз економічних і бухгалтерських витрат в короткостроковому та довгостроковому періодах

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

«КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»

ФАКУЛЬТЕТ МЕНЕДЖМЕНТУ І МАРКЕТИНГУ

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни

„Мікроекономіка”

ТЕМА КУРСОВОЇ

Аналіз економічних і бухгалтерських витрат.

Розрахунок собівартості продукції на прикладі жіночої куртки

підприємства «Квіцпромтекстиль»

ВИКОНАВ

студент 2-го курсу

КЕРІВНИК

Ганієва Алла

Рашидівна

КИЇВ 2003

ЗМІСТ

ВСТУП.. - 3 -

РОЗДІЛ I - 4 -

ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА.. - 4 -

1. СУТНІСТЬ ВИТРАТ. ПОНЯТТЯ ВИТРАТ З ПОГЛЯДУ ЕКОНОМІСТА ТА БУХГАЛТЕРА. - 4 -

2.СТРУКТУРА ЕКОНОМІЧНИХ ВИТРАТ В КОРОТКОСТРОКОВОМУ ПЕРІОДІ - 6 -

3.СТРУКТУРА ЕКОНОМІЧНИХ ВИТРАТ В ДОВГОСТРОКОВОМУ ПЕРІОДІ - 11 -

РОЗДІЛ II - 16 -

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА.. - 16 -

1.ЗНАЧЕНЯ ПОНЯТТЯ СОБІВАРТІСТЬ. - 16 -

2.РОЗРАХУНОК ОБСЯГУ ВИРОБНИЦТВА ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ПОСЛУГ.. - 19 -

2.1.Розрахунок річного обсягу виробництва послуг у натуральному вимірі. - 20 -

2.2.Розрахунок обсягу виробництва і реалізації послуг у грошовому вимірі. - 20 -

3. РОЗРАХУНОК ОБЛІКОВОГО СКЛАДУ РОБІТНИКІВ БРИГАДИ

ТА ФОНДУ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТНІ. - 22 -

3.1. Розрахунок облікового складу. - 22 -

3.2.Розрахунок фонду заробітної платні робітників. - 24 -

4. РОЗРАХУНОК СОБІВАРТОСТІ ВИРОБУ, ПРИБУТКУ ТА РЕНТАБЕЛЬНОСТІ - 26 -

4.1. Розрахунок собівартості виробу.. - 26 -

4.2.Розрахунок прибутку підприємства.. - 28 -

4.3. Розрахунок рентабельності підприємства «Квіцпромтекстиль». - 29 -

ВИСНОВОК.. - 30 -

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.. - 31 -

ВСТУП

Традиційні структури та форми господарювання змінюються. У цих умовах

керівники підприємств, вивчаючи і формуючи те , що називається цивілізованою

формою ринкових відносин, стають своєрідними “архітекторами“ розвитку нових

господарських зв'язків і методів здійснення господарської діяльності.

В таких умовах розвитку економіки в країнах колишнього радянського союзу, все

більше і більше зростає роль витрат підприємства, як невід’ємної складової

виробничого процесу, що в свою чергу вимагає повного переосмислення теорії

виробництва починаючи від вхідних ресурсів і закінчуючи кінцевим продуктом,

готовим для продажу. Визначення витрат - це невід’ємна умова успіху, тому що

від їх обсягу безпосередньо залежить розмір прибутку, який одержить

підприємець.

У ринковій економіці виробництво має товарний характер, тому витрати факторів

виробництва в натуральному вигляді отримують вартісну оцінку і перетворюються

на витрати виробництва. Головною метою моєї курсової є вивчення суті

виробничих витрат, іх видів, розгляд витрат у короткостроковому та

довгостроковому періодах.

У першому розділі роботи викладені теоретичні основи витрат. Я намагатимусь

пояснити, яка різниця існує між витратами з погляду економіста та

бухгалтера.

В розрахунковій, тобто другій частині даної праці, я розрахую собівартість

продукції на прикладі жіночої зимової куртки підприємства „Квіцпромтекстиль”.

Для точного обчислення собівартості важливе значення має вірний вибір об’єкту

калькулювання і калькуляційної одиниці. Під об’єктом калькулювання розуміють

надані підприємством послуги і вироблену продукцію. Калькуляційна одиниця –

це одиниця виміру об’єкту калькулювання. Розрізняють кошторисну, планову та

звітну калькуляцію.

РОЗДІЛ I

ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

1. СУТНІСТЬ ВИТРАТ.

ПОНЯТТЯ ВИТРАТ З ПОГЛЯДУ ЕКОНОМІСТА ТА БУХГАЛТЕРА.

Витрати виробництва або загальні витрати – це витрати будь-якого

підприємства. Вони дорівнюють вартості ресурсів, які витрачаються на

виробництво певного обсягу товарів та послуг.

У тому випадку, коли суспільство розглядається як єдиний виробник, витрати

називаються спільними. При розгляді окремого підприємства витрати

називаються частковими.

Альтернативні витрати – це вартість ресурсів при найкращому з можливих

варіантів їх використання.

Економіст розглядає витрати інакше, ніж бухгалтер, який дбає про фінансову

звіт­ність фірми. Бухгалтери, як правило, розглядають фінанси фірми в

ретроспективі, оскільки вони мають слідкувати за вкладеннями та зобов'язаннями,

а також оці­нювати діяльність фірми в минулому. Бухгалтерські витрати включають

фактичні видатки та амортизаційні нарахування на капітальне устаткування, які

визнача­ються на основі допустимих норм амортизації, визначених внутрішньою

податковою інспекцією.

Структура бухгалтерських витрат має такий вигляд:

1. Матеріальні витрати – це вартість сировини і матеріалів, вартість

   малоцінних та швидкозношуваних інструментів:

a. загальна вартість покупних матеріалів для упаковки та зберігання;

b. вартість напівфабрикатів та комплектуючих;

c. вартість робіт та послуг, що надаються сторонніми підприємствами;

d. вартість усіх видів пального;

2. Заробітна плата;

3. Відрахування на соціальні потреби:

a. нарахування на фонд заробітної плати;

4. Амортизаційні відрахування;

5. Інші витрати.

З іншого боку, економісти розглядають діяльність фірми у перспективі. Вони

цікавляться тим, якими будуть витрати в майбутньому, а також тим, як фірма

може перегрупувати свої ресурси з метою зменшення витрат та збільшення

прибутків. Вони, отже, повинні визначати вартості втрачених альтернатив,

тобто відмови від можливості більш ефективно використати ресурси фірми.

Внутрішні витрати (неявні) – це грошові платежі, які б могли отримати

власники підприємства при альтернативному використанні ресурсів, що їм належать

(час власника фірми, фізичний капітал тощо).

Зовнішні витрати (явні) – це грошові видатки постачальникам ресурсів, які

не належать власникам підприємства. Це сума всіх платежів підприємця, пов’язана

з залученням необхідних економічних ресурсів (заробітна плата найманим

робітникам, відсотки за отримані кредити, оренда, рента, сировина,

електроенергія тощо).

Зовнішні та внутрішні витрати формують економічні витрати підприємства.

Для прикладу візьмемо фірму, яка є власником будівлі, а отже, не платить за

оренду офісу. Чи означає це, що вартість офісу для фірми дорівнює нулю? Хоча

бухгалтер може вважати, що ці витрати дорівнюють нулю, економіст зазначить,

що фірма могла б отримувати орендну плату, здаючи офіс іншій компанії. Ця

нереалізована можливість і є вартістю втраченої альтернативи по використанню

приміщення офісу і мас розгля­датися як складова частина видатків на

діяльність компанії.

І бухгалтери, і економісти включають у свої розрахунки фактичні витрати. До

складу фактичних витрат входять: заробітна плата робітників, оклади

службовців вартість матеріалів та орендна плата. Для бухгалтерів фактичні

витрати важливі оскільки вони включають прямі виплати компанії іншим фірмам

та особам, з якими вона має справу. Ці витрати мають знати і економісти,

оскільки вартість заробітної плати та матеріалів — це ті гроші, які могли б

дати користь десь в іншому місці. При цьому вартість втраченої альтернативи

може входити до складу фактичних витрат наприклад, якщо фактична плата за

працю перевищує плату, що склалася на ринку праці з конкуренцією.

Розгляньмо те, як витрати з точки зору економістів різняться від витрат з

позиції бухгалтерів при підході до заробітної плати та амортизації.

Наприклад, розглянемо приклад з власником магазину, що торгує в роздріб і не

одержує окладу. Хоча тут і не відбувається жодних фінансових операцій (і цей

випадок не розглядається як витрати з точки зору бухгалтера), все ж з цим

бізнесом пов'язана вартість втраченої альтерна­тиви, оскільки власник

магазину міг би, працюючи десь-інде, отримувати альтернатив­ну суму окладу.

По-різному підходять бухгалтери та економісти і до проблеми амортизації.

Оці­нюючи майбутній прибуток, економіст чи менеджер цікавиться вартістю

капіталу, вкладеного у споруди та машини. Це передбачає не лише фактичні

витрати, пов'язані із зношуванням основного капіталу. Оцінюючи діяльність в

минулому, бухгалтери користуються податковим законодавством, щоб визначити в

своїй калькуляції витрат та прибутку допустиму норму амортизації.

2.СТРУКТУРА ЕКОНОМІЧНИХ ВИТРАТ В КОРОТКОСТРОКОВОМУ ПЕРІОДІ

Короткостроковий період – це період часу дуже короткий для зміни

виробничих потужностей, але достатньо довгий для зміни інтенсивності

використання цих потужностей.

Виробнича потужність – це сукупність встановлених одиниць обладнання,

агрегатів, машин, що забезпечують максимально можливий випуск продукції з

мінімальними витратами. Виробничі потужності залишаються незмінними в

короткостроковому періоді, а об’єм випуску може змінюватись за рахунок зміни

кількості робочої сили, сировини та інших ресурсів, що використовуються цими

потужностями. Витрати на виробництво будь-якого товару залежать не тільки від

цін на ресурси, але й від технологій. Саме цей технологічний аспект формування

витрат нас і цікавить. На протязі короткострокового періоду фірма може

змінювати об’єм виробництва за рахунок сполучення змінної кількості ресурсів з

фіксованими потужностями. Питання: яким чином буде змінюватись об’єм

виробництва в ході того як все більша і більша кількість змінних ресурсів буде

приєднуватись до фіксованих ресурсів фірми? В загальній формі відповідь на це

питання звучить так: якщо кількість працівників, що обслуговують машинне

обладнання, буде зростати, то зростання об’єму виробництва буде відбуватися все

повільніше, по мірі того, як більша кількість працівників буде залучатися до

виробництва.

В короткостроковому періоді розрізняють постійні та змінні витрати.

Постійні витрати (FC – Fixed Cost ) – це витрати, що не змінюються при

зміні обсягу виробництва. Вони існують навіть тоді, коли продукція зовсім не

виробляється. До постійних витрат належать:

1. Орендна плата за будівлі і споруди, рента;

2. Заробітна плата керівників вищого рівня;

3. Заробітна плата бухгалтерів та іншого адміністративно-управлінського

персоналу;

4. Страхові платежі;

5. Амортизація.

Змінні витрати (VС – Variable Cost) — це вартість змінних ре­сурсів, що

використовуються для виробництва заданого обсягу продукції.

До них належать:

1. Заробітна плата робітників;

2. Витрати на сировину;

3. Витрати на придбання матеріалів;

4. Плата за електроенергію для виробничих цілей;

Загальні витрати (ТС – Total Cost) - це вартість усіх видів ресурсів,

що витрачаються для виготовлення певної кількості продукції. Загальні витрати

можна записати, як суму постійних та змінних витрат:

TC = FC + VC

У мікроекономічному аналізі широко використо­вуються показники не тільки

загальних, а й середніх витрат.

Середні сукупні витрати (АТС – Average Total Cost): показують, яка

кількість сукупних (ТС) витрат виробництва припадає на одиницю виробленої

продукції(Q):

АТС = ТС / Q

Середні постійні витрати (АFС – Average Fixed Cost) – це кількість

постійних витрат виробництва (FC), що припадає на одиницю продукції (Q):

AFC = FC / Q

Середні змінні витрати (АVС – Average Variable Cost) являють собою

кількість змінних витрат (VC) на одиницю продукції (Q):

АVС = VС / Q

Для з'ясування закономірностей динаміки витрат залежно від обсягів

виробництва скористаємося умов­ними даними. На їхній основі можна побудувати

відповідні криві.

Оскільки постійні витрати (FC) не залежать від змінних обсягів виробництва,

то на графіку їх крива матиме вигляд прямої лінії, яка проходить паралельно

до осі обсягу виробництва (див. Рис. 1). Зображення кривої змінних витрат

(VC) дзеркально відбиває форму кривої су­купного продукту змінного фактора.

Кожна точка цієї, кривої відповідає мінімальним затратам праці, що йдуть на

виробництво відповідного обсягу продукції. Крива матиме вигляд зростаючої з

поступовим зату­ханням лінії. У перспективі вона досягне точки зламу, після

якої подальше зростання змінних витрат не су­проводжуватиметься збільшенням

обсягів виробництва. Однак цей відрізок кривої не може бути складовою функції

витрат, оскільки не відповідає вимозі її визна­чення (це не будуть мінімальні

витрати, необхідні для отримання заданого обсягу виробництва, оскільки його

можна одержати при менших витратах).

Крива сукупних (TC) витрат показує зміни загальної вартості факторів, що

використовуються у виробництві, залежно від збільшення обсягів виробництва.

Вона ма­тиме таку саму форму, як і крива змінних витрат, од­нак проходитиме

вище на величину постійних витрат.

Середні витрати для будь-якого обсягу виробницт­ва дорівнюють тангенсу кута

нахилу променя, прове­деного від початку координат через відповідну точку на

кривій сукупних витрат (наприклад, точку N). Мі­німального значення середні

витрати набувають у точ­ці, де кут нахилу променя буде найменшим, тобто в

точці його дотику до кривої сукупних витрат (в точці М). Аналогічне можна

сказати і про середні змінні витрати. Якщо будувати їх криву, то вона

поступово буде наближатися до кривої середніх сукупних витрат.

Рис.1. Криві сукупних, постійних та змінних витрат

Особливе значення в дослідженні поведінки виробника на ринку надається

граничним витра­там, які розраховуються як відношення приросту сукупних

витрат до приросту обсягів виробництва. Інакше кажучи, граничні витрати

показують, яких додаткових витрат коштувало виробнику виробництво додаткової

одиниці продукції:

МС = ∆ТС / ∆Q.

Граничні витрати в короткостроковому періоді не залежать від постійних

витрат. На їхній рівень впливають тільки змінні витрати.

Граничні витрати — це нахил кривої сукупних витрат, тобто тангенс кута

дотичних, проведених до кожної точки кривої. Граничні витрати спочатку

змен­шуються, а при збільшенні обсягів вироб­ництва починають зростати.

Для подальшого дослідження важливо з'ясувати залежності між динамікою

середніх і граничних ви­трат. Поки граничні витрати будуть меншими, ніж

середні, виробництво додаткової одиниці продукції зменшуватиме середні

витрати. Якщо виробництво додаткової одиниці коштуватиме дорожче, ніж

серед­ні витрати, то збільшення обсягів, виробництва призводитиме до

зростання середніх витрат. Таким чи­ном, середні витрати будуть мінімальними

за умови їх рівності з граничними витратами. Тобто криві гра­ничних,, і

середніх витрат перетнуться в точці міні­мального значення середніх витрат

(див. Рис.2.).

Рис.2. Криві середніх та граничних витрат

Зміни витрат у короткостроковому періоді відоб­ражають дію закону спадної

граничної продуктивнос­ті змінного фактора. До того часу, поки фірма зможе

знаходити всі потрібні ресурси за постійними цінами, зміни витрат у

короткотерміновому періоді можна пояснити змінами середнього та граничного

продукту змінного фактора.

U-подібна форма кривих середніх сукупних та середніх змінних витрат доводить,

що на вироб­ництві середній продукт спочатку збільшується, а по­тім

зменшується. Точка мінімуму середніх змінних витрат збігається з точкою

максимуму середнього продукту змінного фактора.

.

3.СТРУКТУРА ЕКОНОМІЧНИХ ВИТРАТ В ДОВГОСТРОКОВОМУ ПЕРІОДІ

На протязі довгого періоду часу всі бажані зміни в структурі ресурсів можуть

бути втілені у життя як галуззю, так і окремими її складовими. Підприємство

може змінювати масштаби своїх виробничих потужностей; воно може встановити

додаткове обладнання або залишити у своєму володінні меншу кількість цього

обладнання. Галузь в цілому також може змінити свої масштаби; часу в

довгостроковому періоді достатньо для того, щоб нові підприємства могли

увійти в галузь, а існуючі – вийти з неї.

Аналізуючи витрати у довгостроковому періоді слід мати на увазі, що при цьому

немає поділу на постійні та змінні витрати: усі витрати можуть змі­нюватися

залежно від обсягу виробництва. Можна відмовитися від оренди чи повернути

кредит, продати основні фонди чи придбати нові. Якщо в короткостроковому

періоді метою підприємства є максимізація поточного економічного прибутку, то

в довгостроковому – основним стратегічним критерієм є вихід на стабільний

потік прибутку за рахунок максимально можливого обсягу продукції. Вихід

підприємства на максимально можливі обсяги передбачає розширення і

використання виробничих потужностей.

Процес створення нових, або реконструкція старих виробничих потужностей є

дискретним процесом, тобто довгостроковий період представляє собою сукупність

короткострокових інтервалів (див.Рис.3). Виробництво продукції кожного року

представлено короткостроковими середніми витратами АТС1

– АТС4.

Крива LATC (крива довгострокових середніх загальних витрат) визначається по

нижній границі витрат, що описують дискретні розміри потужностей кожного року.

Крива LATC показує найменші витрати кожного обсягу випуску в довгостроковому

періоді. Теоретично при безпосередньому переході від однієї виробничої

потужності – до іншої, крива LATC має вид згинаючої кривої. Оптимальний розмір

потужностей кожного року відповідає точці дотику короткострокової кривої АТС до

кривої LATC (А, В, С, D). q1 – q3 – це точки переходу до

іншої виробничої потужності по мірі нарощування обсягів випуску.

3

2

1

1

4

3

2

Рис.3. Середні загальні витрати в довгостроковому періоді

Ведення нових виробничих потужностей змінює не лише величину постійних

витрат, а й характер їх зміни. При цьому середні постійні витрати АFC

зростають, а граничні АС, середні змінні та середні загальні витрати будуть

зменшуватись (більш високими темпами, ніж відбуватиметься зростання АFC).

I. Якщо із зростанням обсягів виробництва середні загальні витрати АТС

збільшуються, то на підприємстві спостерігатиметься негативний ефект від

масштабу. Він характеризується:

1) високими витратами, пов’язаними з управлінням;

2) проблеми управління:

3) можливість утримувати зайвих робітників:

II. Якщо при збільшенні обсягів випуску середні загальні витрати АТС в

довгостроковому періоді не змінюються, тобто на кожну одиницю продукції

витрати однакові, на підприємстві спостерігається постійний ефект від

масштабу

III. Якщо при збільшенні обсягів випуску середні загальні витрати АТС

зменшуються, то в довгостроковому періоді на підприємстві спостерігається

позитивний ефект від масштабу. Йому властиве:

1) спеціалізація праці;

2) спеціалізація управлінців;

3) ефективне використання капіталу;

4) випуск побічної продукції.

Форми кривої LATC

Залежать від ефекту від масштабу. При кожному з видів ефектів визначається

свій мінімально ефективний розмір підприємства – це найменший обсяг продукції

при якому фірма може мінімізувати свої довгострокові середні загальні витрати

LАТС.

При позитивному ефекті від масштабу в найбільш вигідному становищі опиняються

великі підприємства (див.Рис.4).

Рис.4. Обсяг виробництва при позитивному ефекті від масштабу

При постійному масштабі в однаково вигідному положенні – і великі і малі

підприємства (див.Рис.5).

Рис.5. Обсяг виробництва при негативному ефекті від масштабу

При негативному ефекті від масштабу в найбільш вигідному становищі – малі

підприємства (див.Рис.6).

Рис.6. Обсяг виробництва при постійному ефекті від масштабу

Отже, із всього сказаного вище я можу зробити деякі висновки. Сміливо можна

говорити про те, що знання функцій затрат дуже важливе, як на рівні окремого

підприємства, так і на державному рівні загалом. Функції короткострокових

витрат мають ключове значення для визначення цін і об’ємів випуску, тоді як

функції довгострокових витрат важливі для планування розвитку підприємства.

Також можна сказати те, що підхід до підрахунку економічних і бухгалтерських

витрат трохи різний: економісти розглядають і затрати підприємства в даний

момент часу (або витрати у минулому), і діяльність фірми у перспективі, а

бухгалтери займаються підрахунком тільки минулих і дійсних витрат.

РОЗДІЛ II

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

1.ЗНАЧЕНЯ ПОНЯТТЯ

СОБІВАРТІСТЬ.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА

Собівартість продукції – це один з найважливіших економічних показників.

У ньому фокусуються у грошовому вираженні витрати матеріально-технічних,

трудових та фінансових ресурсів у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням

виробництва та реалізацією продукції. Собівартість належить до вирішальних

чинників, що впливають на прибуток підприємств і показники рентабельності.

Особливістю формування собівартості побутових послуг є те, що витрати на

надання послуг складаються з двох частин : витрати на виробничі послуги та

витрати на обслуговування населення.

Оцінка діяльності підприємств та виробничих об`єднань, працюючих в нових

умовах господарювання, здійснюється системою показників, серед яких важливе

місце займає показник зниження собівартості. Цей показник стає одним з

найважливіших критеріїв використання виробничих ресурсів кожним

підприємством.

При плануванні обліку та аналізу собівартості послуг і продукції всі затрати

підприємства групуються по економічним елементам і статтям калькуляції.

При групуванні по економічним елементам складається кошторис, а при

групуванні по статтям витрат – калькуляція.

В залежності від ступеня обсягу витрат, розрізняють цехову, виробничу та

повну собівартості послуг і продукції.

Цехова – включає витрати майстерень і ательє.

Виробнича – включає витрати підприємства в цілому на виробництві.

Повна – собівартість складається з витрат на виробництво та збут послуг і

продукції.

Для її розрахунку додають до виробничої собівартості поза виробничі витрати.

Під калькулюванням собівартості розуміють спосіб визначення собівартості

одиниці окремих видів послуг і продукції по статтям витрат.

Для своєї роботи я вибрав підприємство під назвою «Квіцпромтекстиль». Нижче

подано його найголовніші характеристики.

«Квіцпромтекстиль» за своєю організаційно-правовою формою є товариством з

обмеженою відповідальністю. Підприємство розташоване у місті Київ.

У 1995 р. колишній текстильний цех був приватизований, а у 1999р.

реорганізований .

Як юридична особа підприємство може мати цивільні права, що відповідають

цілям діяльності, передбаченим у його статутних документах, і нести зв'язані

з цією діяльністю обов'язку.

«Квіцпромтекстиль» займається випуском тканин, а також готової продукції з

даних тканин, крім того при підприємстві діє ательє.

Види тканин, що випускаються «Квіцпромтекстиль»

- шовк, шириною 140 см. (10 відтінків);

- вовна, шириною 110 см. (4 відтінки);

- льон, шириною 150 см. (5 відтінків);

- трикотаж, шириною 140 см. (7 відтінків);

- ситець, шириною 80 см. (6 відтінків);

- фланель, шириною 80 см. (6 відтінків);

- бязь, шириною 80 см. (5 відтінків);

До готової продукції, що випускається «Квіцпромтекстиль», відносяться:

- комплекти постільної білизни (2 простирадла, 2 наволочки, 2 підодіяльники)

– 8 різновидів;

- кухонні комплекти (фартух, рушник, скатертина) – 4 різновиди;

- кухонні подарункові комплекти ( 2 фартухи, рушник, скатертина, 4 серветки)

- 4 різновиди;

- жіночі куртки – 4 різновиди.

- халат домашній – 8 різновидів.

На схемі (див.Рис.1) суцільними лініями показані взаємодії безпосереднього

підпорядкування, крапками – функціональні взаємозв’язки, що носять непрямий,

рекомендаційний характер.

Повноваження установчих зборів і директора товариства визначаються статутом

товариства.

Рис.1

Організаційна структура «Квіцпромтекстиль»

До функцій технічного директора відносяться:

1. він є заступником генерального директора;

2. контроль над дотриманням техніки безпеки і вимог до охорони праці на

підприємстві;

3. контроль над станом устаткування, забезпечення своєчасного ремонту і

профілактичних робіт;

4. контроль якості матеріалів, моніторинг запасів матеріалів, своєчасна

доставка запасів зі складу.

До функцій економіста – маркетолога відносяться:

1. є заступником головного бухгалтера;

2. моніторинг, аналіз і планування поточної діяльності підприємства;

3. проведення маркетингових досліджень з можливим залученням фахівців на

тимчасову роботу;

4. планування і керування запасами підприємства;

5. надання щорічного звіту в органи правління товариства.

До функцій головного бухгалтера відносяться:

1. ведення бухгалтерського і податкового обліку відповідно до

національних стандартів і нормативних актів, що діють на Україні;

2. надання податкової, фінансової і статистичної звітності в терміни й

органи, установлені чинним законодавством;

3. надання щорічного звіту в органи правління товариства.

2.РОЗРАХУНОК ОБСЯГУ ВИРОБНИЦТВА ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ПОСЛУГ

Вихідними даними для розрахунку цього розділу є:

1. Вид виробу (жіноча зимова куртка із штучним хутром);

2. Чисельність чоловік в бригаді – 8 чоловік;

3. Норма часу для виготовлення виробу – 19 годин;

4. Кількість робочих днів на рік (береться з балансу робочого часу одного

робітника на 2000 рік).

Показник обсягу виробництва та реалізації побутових послуг визначається на

кожному підприємстві у натуральних та грошових одиницях виміру.

2.1.Розрахунок річного обсягу виробництва послуг

у натуральному

вимірі.

Чисельність робітників в бригаді – 8 чоловік. Затрати на пошив одного виробу

– 19 годин. Кількість робочих днів робітників бригади на 2000 рік дорівнює

254 – 34 = 220 (з балансу робочого часу).

Таким чином, за рік бригада виготовить виробів :

ОВ = Т * Крд * Кобл / Нчасу, де :

ОВ – обсяг виробництва

Т - тривалість робочого дня (8 годин)

Крд - кількість робочих днів на рік (220 днів)

Кобл – облікова кількість робітників бригади ( 8 чоловік)

Нчасу – норма часу на виготовлення виробу (19 годин)

ОВ = 220 * 8 * 8 / 19 = 741 (шт.)

2.2.Розрахунок обсягу виробництва і реалізації послуг у грошовому вимірі.

Для того, щоб визначити цей показник необхідно розрахувати середню вартість

послуги.

Середня вартість послуги визначається за формулою :

Всер = Вмін + Вус.ел., де :

Всер – середня вартість послуги, грн;

Вмін – вартість виготовлення виробу мінімальної складності, грн;

Вус.ел. – вартість ускладнюючих елементів, грн.

Мінімальна вартість послуги на виготовлення жіночої зимової куртки за

прейскурантом Б – 01 (01-15) складає 22.5 грн.

Вартість ускладнюючих елементів розраховується у наступній таблиці

Таблиця 1. Розрахунок середньої вартості ускладнюючих елементів.

Найменування ускладнюючих елементів	Кількість ускладнюючих елементів	Група матеріалів	№ позиції за прейскурантом	Вартість одного ускладнюючого елемента	Вартість усіх ускладнюючих елементів
Оздоблювальні шви	20.8	IV	195	0.35	7.28
Кишеня "в рамку" з тасьмою - "блискавкою"	1	IV	18	1.40	1.40
Комір із штучного хутра	2	-	15	1.40	2.80
Манжети із штучного хутра	2	-	42	1.40	2.80
Всього	14.28

Таким чином, середня вартість дорівнює :

Всер = 22.5 + 14.28 = 36.78 (грн.)

На підприємствах використовують облікові ціни, які встановлюють на підставі

середньої вартості послуги та коефіцієнта подорожчання. Коефіцієнт

подорожчання є змінною величиною і залежить від рівня попиту та пропозиції на

даний вид послуг. Зараз він складає 2.5 – 3.5. Отже, облікова ціна

виготовлення зимової жіночої куртки становить :

Цобл = Всер * К (2), де :

Цобл – ціна облікова послуги, грн;

К – коефіцієнт подорожчання.

Цобл = 36.78 * 3.3 = 121.4 (грн.)

Крім облікової ціни, замовник сплачує податок на додану вартість, у розмірі 20%.

Таким чином, відпускна ціна з урахуванням ПДВ складає :

Цвідп = Цобл + ПДВ (3), де :

Цвідп – відпускна ціна підприємства.

Цвідп = 121.4 + 121.4 * 0.2 = 145.7 (грн.)

Вище розраховані показники вносимо в таблицю.

Таблиця 2. Розрахунок обсягу виробництва на 2000 рік у грошовому вимірі.

Вид виробу	Випуск у натур.вимирі на рік, шт	Вільна облікова ціна, грн	Відпускна ціна з ПДВ, грн	Річний обсяг виробництва і реалізації послуг, всього, грн	Річний обсяг виробництва і реалізації без ПДВ, грн
Куртка жіноча, зимова	741	121.40	145.70	107948.88	89957.40

3. РОЗРАХУНОК ОБЛІКОВОГО СКЛАДУ РОБІТНИКІВ

БРИГАДИ ТА ФОНДУ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТНІ.

3.1. Розрахунок облікового складу.

При розрахунку чисельності робітників визначається їх явочний та обліковий

склад.

Явочне число робітників – це нормативна чисельність, яка необхідна для

виконання виробничого завдання. Цей показник визначений у завданні курсового

проекту і становить 8 чоловік.

Облікове число робітників – це чисельність робітників, які перебувають у

списку бригади. Як правило, облікове число більше ніж число явочне, так як

поєднує в собі явочний та резервний склад робітників. Розрахунок облікового

складу робітників пов`язаний з показниками використання робочого часу.

Показники використання робочого часу розраховуються у наступній таблиці.

Таблиця 3. Баланс робочого часу одного середньо облікового робітника на 2000

рік.

Найменування показників	Фонд часу
	Дні	Години	У % до номінального фонду
А	1	2	3
1. Календарний фонд часу	366	-	-
2. Святкові та вихідні дні	112	-	-
3. Кількість календарного робочого часу підприємства (номінальний фонд часу)	254	2026	100
4. Цілоденні неявки на роботу, які плануються	34	272	13.42
4.1. Чергові та додаткові відпустки	24	192	9.48
4.2. Відпустки по навчанню	3	24	1.18
4.3. Інші неявки	2	16	0.79
5. Кількість робочого часу одного робітника (ефективний фонд робочого часу)	220	1754	86.58
6. Витрати часу, пов`язані із скороченням тривалості робочого дня (пільгові години підліткам)	-	14	0.69
7. Корисний фонд робочого часу одного робітника	-	1740	85.89
8. Тривалість робочого дня	-	8	0.39

Облікова чисельність робітників розраховується за наступною формулою :

Чобл = Чяв * 100 / 100 - %Н (5), де :

Чобл – чисельність облікова;

Чяв – чисельність явочна;

%Н – відсоток неявок, які плануються.

Чобл = 8 * 100 / 100 – 13.42 = 8.24 (чол.)

3.2.Розрахунок фонду заробітної платні робітників.

До річного фонду заробітної плати робітники підприємства відноситься пряма

заробітна плата за виконану роботу або відпрацьований час, а також ряд виплат

та доплат, які передбачені законодавством про працю і, крім того, доплати за

невідпрацьований час. Перед розрахунком фонду заробітної плати необхідно, в

першу чергу, визначитись яка форма і система оплати праці буде використана на

цьому підприємстві. Рада трудового колективу прийшла до висновку, що на

підприємстві буде застосована відрядно – преміальна система оплати праці. Для

робітників бригади затверджений норматив оплати праці 12.7%.

Таблиця 4. Розрахунок прямого фонду заробітної платні працівників.

Вид робіт	Річний обсяг реалізації послуг без ПДВ, грн	Норматив оплати праці, %	Прямий фонд заробітної плати, грн
1. Бригадний процес виготовлення жіночої куртки	89957.40	12.7	11424.60
2. Закрійник	89957.40	2.2	1979.06
3. Всього 13403.66

Таблиця 5. Розрахунок річного фонду заробітної платні працівників.

Елементи фонду заробітної плати	Вихідні данні, або спосіб розрахунку	Сума, грн
А	1	2
1. Прямий фонд заробітної плати робітників	11424.60 + 1979.06 = 13403.66	13403.66
2. Доплати, які включені до годинного фонду заробітної плати:
2.1. Премія	Фпр*30/100 = 13403.66 * 30/100	4021.10
2.2. Доплата за керівництво бригадою	Фпр*3/100 = 13403.66 * 30/100	402.11
3. Всього годинний фонд (основна заробітна плата)	13403.66 + 4423.21	17826.87
4. Доплати, які включенні до денного фонду заробітної плати, в тому числі :
4.1. Доплата підліткам	Фгод*%доплат/100 = 17826.87 * 0.69/100	123,00
5. Всього денний фонд заробітної платні	17826.87 + 123	17949.87
6. Доплати, які включають до річного фонду заробітної плати, в тому числі :	1701.65 + 211.81 + 141.80	2055.26
6.1. За чергову та додаткову відпустки	Фден*%доплат/100 = 17949.87 * 9.4/100	1701.65
6.2. За учбові відпустки	Фден*%доплат/100 = 17949.87 * 1.18/100	211.81
6.3. За інші неявки	Фден*%доплат/100 = 17949.87 * 0.79/100	141.80
7. Річний фонд зарплати	17949.87 + 2055.26	20005.13

Таблиця 6. Зведені показники з праці та заробітної платні.

Найменування показників	Одиниця виміру	Вихідні данні, або спосіб розрахунку	Величина показників
Річний обсяг реалізації послуг всього	Грн.	Таблиця 2	107948.88
Річний обсяг реалізації послуг без ПДВ	Грн.	Таблиця 2	89957.40
Чисельність робітників	Чол.		824

Продовження таблиці 6.

Середньомісячний виробіток одного робітника	Грн.	ОРвсього/Чобл*12міс = 107 948.88 / 8.24 * 12	1091.72
Річний фонд заробітної плати всього	Грн.	Таблиця 5	20005.13
Середньомісячна зарплатня одного робітника	Грн.	Фрічн./Чобл*12міс = 20005.13 / 8.24 * 12	202.32
Питома вага річного фонду зарплатні в обсязі реалізації послуг	%	Фрічн.*100/ОР без ПДВ = 20005.13 * 100 / 89957.4	22.24

4. РОЗРАХУНОК СОБІВАРТОСТІ ВИРОБУ, ПРИБУТКУ ТА РЕНТАБЕЛЬНОСТІ

4.1. Розрахунок собівартості виробу

Обчислення собівартості виготовлення жіночої зимової куртки в умовах

бригадного процесу виготовлення подано у таблиці 7.

Таблиця 7. Калькуляція собівартості зимової куртки.

Найменування статтей калькуляції	Вихідні данні, або спосіб розрахунку	Сума витрат на одиницю, грн	Сума витрат на весь об`єм, грн
1. Сировина та матеріали	Фосн*10%/100% = 24.06 * 10 % / 100 %	2.4	1782.85
2. Основна заробітна плата робітників	Фосн/ОР = 17826.87 / 741	24.06	17826.87
3. Додаткова заробітна платня	(Фрічн-Фосн)/ОР = (20358.53 - 17826.87) / 741	3.42	2531.66
4. Нарахування на заробітну платню	Фрічн*37.5%/ОР* 100% = 20358.53 * 37.5% / 741 * 100%	10.3	7634.45

Продовження таблиці 7.

5. Витрати на освоєння та підготовку виробництва	Фосн*20%/100% = 24.06 * 20% / 100%	4.8	3565.7
6. Витрати на утримання та експлуатацію обладнання	Фосн*30%/100% = 24.06 * 30% / 100%	7.22	5348.54
7. Цехові витрати	Фосн*70%/100% = 24.06 * 70% / 100%	16.84	12479.92
8. Загально - господарчі витрати	Фосн*55%/100% = 24.06 * 55% / 100%	13.23	9805.65
9. Позавиробничі (комерційні) витрати	ВС*5%/100% = 82.27 * 5% / 100%	4.11	3048.1
10. Повна собівартість	ВС + комерційні витрати = 82.27 + 4.11	86.38	64021.67
Виробнича собівартість	ВС=Ст.1+.+Ст.8 = 2.4 + 24.06 + 3.42 +10.3 + 4.8 + 7.22 + 16.84 + 13.23	82.27	60973.57

Таблиця 9. Розрахунок вартості матеріалів, необхідних для пошиття жіночої

зимової куртки.

Матеріали	Одиниця виміру	Необхідна кількість	Ціна одиниці виміру, грн	Вартість, грн
1. Тканина верху	М	1.8	15.00	27.00
2. Підкладна тканина	М	1.8	5.00	9.00
3. Ватин	М	2.6	7.00	18.20
4. Нитки поліестрові	Шт.	2	1.50	3.00
5. Застібка "блискавка"	Шт.	1	8.50	8.50
6. Тасьма "блискавка"	Шт.	2	1.50	3.00
7. Хутро штучне	М	0.20	30.00	6.00
Всього	74.70

Собівартість виробу дорівнює вартості матеріалу ательє та вартості послуги.

Ці показники розраховані в попередніх розділах.

Варт.вир. = Варт.м. + Ц (9), де :

Варт.вир. – вартість виробу, грн;

Варт.м. – вартість матеріалів, грн;

Ц – ціна послуги без ПДВ, грн.

Варт.вир. = 121.4 + 74.7 = 196 грн.

4.2.Розрахунок прибутку підприємства

Прибуток є важливим економічним показником, який характеризує результат

роботи підприємства. Прибуток визначається на одиницю виробу, а також на

повний об`єм виробництва та реалізації послуг.

Прибуток на одиницю виробу визначається :

П = Цопт – С, де :

П – прибуток ;

Цопт – оптова ціна підприємства ;

С – собівартість;

П = 121.4 – 86.38 = 35.02 (грн.)

Прибуток на весь об`єм реалізації визначається :

Пр = ОР – Ср, де :

Пр – прибуток на весь об`єм реалізації;

ОР – обсяг реалізації послуг у вільних відпускних цінах;

Ср – собівартість об`єму реалізованих послуг;

Пр = 107948.88 – 64021.67 = 43927.21 (грн.)

4.3. Розрахунок рентабельності підприємства «Квіцпромтекстиль»

Якість роботи підприємства, ефективність продукту, що виготовляється,

характеризує показник рівня рентабельності.

Рентабельність – це відносний показник, тобто вимірюється у відсотках.

Рівень рентабельності – це відношення прибутку до собівартості.

Розраховується : Р = Пп / ОВФ +Зоб.сер.* 100%, де Пп. – прибуток

підприємства; ОВФ – вартість основних виробничих фондів; Зоб.сер. –

середньорічний запас оборотних засобів.

Зоб.сер. = 4560 грн.

ОВФ = 25211 грн.

43927.21 – прибуток підприємства за рік.

Рентабельність підприємства „Квіцпромтекстиль” становить:

Р = 43927.21 / 25211 + 4560 * 100% = 148%

ВИСНОВОК

У першій частині своєї курсової роботи я розглянув і спробував проаналізувати

бухгалтерські та економічні витрати. Я з’ясував, що погляди економістів і

бухгалтерів на затрати виробництва мають деякі відмінності: економісти

розглядають затрати підприємства в даний момент часу (або витрати у

минулому) і діяльність фірми у перспективі, а бухгалтери займаються

підрахунком тільки минулих і дійсних витрат. Також мною були розглянуті

затрати будь-якого підприємства у короткостроковому та довгостроковому

періодах. Якщо в короткостроковому періоді метою підприємства є максимізація

поточного економічного прибутку, то в довгостроковому – основною стратегічною

метою стає вихід на стабільний потік прибутку за рахунок максимально можливих

обсягів виробництва.

В практичному розділі даної роботи я розрахував собівартість жіночої зимової

куртки, виробленої на підприємстві «Квіцпромтекстиль» Було проведено цілий

ряд розрахунків, необхідних для ефективної діяльності підприємства, а також

для того, щоб з`ясувати чи можливе взагалі дане виробництво. В роботі

розраховано собівартість послуги, спроможність підприємства виплачувати

повноцінну заробітну платню, прибуток, і, найголовніше, рентабельність

підприємства. Рентабельність підприємства є найголовнішим показником

ефективності виробництва. Рентабельність у нашому випадку складає 148%, що є

достатнім для повноцінної роботи виробника даного асортименту одягу в умовах

бригадного способу виробництва. Я також розрахував собівартість куртки, вона

становить 196 грн.

Дані розрахунки можуть слугувати третім етапом технічної підготовки

виробництва. Оскільки першим етапом є підготовка модельно – конструкторської

документації, другим – розробка технології для шиття виробу і розробка норм

розходу матеріалів, підбір обладнання і його установка на робочих місцях то

третім – організаційно – економічним є дані розрахунки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Піндайк Р.С., Рубінфелд Д.Л. „Мікроекономіка”. – К.: Основи, 1996;

2. Петрова З.И. „Системный анализ собестоемости”. – М., 1996;

3. Бойчик І.М., Харків П.С., Хопчан М.І. „Економіка підприємства.

Навчальний посібник”.— Львів,1998;

4. Задоя А.О. „Мікроекономіка. Курс лекцій”. – К., 1999;

5. Ястремський О.І., Гриценко О.Г. „Основи мікроекономіки. Підручник”.—

К.: Товариство “Знання”, КОО, 1998;

6. Кэмпбелл Р. Макконнелл, Сэенли Л. Брю. „Экономикс” т.2;

7. Лісовий А.В. „Мікроекономіка Курс лекцій”. – К.: ЦУЛ, 2003.